Модельна правотворчість в Україні: сучасність та перспективи

Автор(и)

  • О. А. Колодій доктор юридичних наук, доцент кафедри теорії, історії та філософії права Національної академії внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0002-8330-0775
  • А. М. Колодій доктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, Україна https://orcid.org/0000-0002-6647-700X
  • А. І. Хальота кандидат юридичних наук, доцент, в.о. провідного наукового співробітника відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, Україна https://orcid.org/0000-0001-8505-0055

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.90.1.10

Ключові слова:

правотворчість, модельний правовий акт, модельний нормативно-правовий акт, модельний праворекомендаційний акт

Анотація

У статті розглядаються актуальні питання, пов’язані з поняттям та особливостями модельних правових актів та модельної правотворчості в Україні. Автори аналізують різні підходи до визначення цих категорій у вітчизняній юридичній науці, підкреслюючи відсутність єдиного та вичерпного тлумачення.

У роботі звертається увага на те, що існуючі дослідження здебільшого зосереджені на модельних законодавчих актах, ігноруючи ширший спектр модельних правових актів. Автори, спираючись на аналіз філософських та правових тлумачень понять «модель» та «моделювання», пропонують власне комплексне бачення, наголошуючи на необхідності розрізняти модельні нормативно-правові акти (модельні закони та модельні підзаконні акти) та модельні праворекомендаційні акти.

Автори пропонують власне визначення модельного правового акта як концептуального, письмового, нормативно-правового або праворекомендаційного документа, що розробляється, схвалюється або приймається спеціально уповноваженими суб’єктами. Він містить модельні норми та принципи, що розраховані на врегулювання суспільних відносин шляхом встановлення найбільш загальних та типових правил поведінки, на підставі яких розробляються інші правові акти.

У статті також розглядається поняття правотворчості та модельної правотворчості, яку визначають як частину міжнародної правової уніфікації. Модельна правотворчість є ефективним інструментом уніфікації та зближення національних законодавств, їх збагачення та динамічного розвитку.

Підсумовуючи, автори стверджують, що модельна правотворчість – це процес виникнення, оформлення, упорядкування, розвитку та буття права, що передбачає утворення модельних нормативно-правових та праворекомендаційних актів, які є основою для розробки інших правових актів. Український правотворець повинен враховувати важливу роль модельних правових актів у наближенні міжнародного та внутрішньонаціонального права, забезпеченні системності права, усуненні прогалин та колізій, а також визначенні перспектив розвитку законодавства. На завершення статті пропонується нова редакція статті 18 Закону України «Про правотворчу діяльність», яка має уточнити та розширити розуміння модельного правового акта та його класифікації.

Посилання

Про правотворчу діяльність: Закон України від 24 серпня 2023 року № 3354-IX. Відомості Верховної Ради України. 2023. № 93. Ст. 364.

Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. Київ: Наук. думка, 1973. 600 с.

Мірошниченко Ю.О. Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні (теоретичний та практичний аспекти): дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. Київ, 2012. 359 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. 1440 с.

Новий тлумачний словник української мови: У трьох томах. Київ: Вид. «Аконіт», 2003. Т. 2. 927 с.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. Харків: Еспада, 2006. 776 с.

Копиленко О.Л., Мурашин Г.О. Правове моделювання як ефективний засіб нормативно-правової уніфікації у правотворчості. Університетські наукові записки. 2005. № 1-2 (13-14). С. 24–31.

Копиленко О., Мурашин Г. Міжнародний досвід правового моделювання і його значення для гармонізації законодавства України в аспекті її євроінтеграції. Законотворчість: проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом: Зб. наук.-практ. мат. Київ, 2005. Вип. 4. С. 5–9.

Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології: монографія. Київ: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. 336 с.

Оніщенко Н. Механізм розвитку національних правових систем як сукупність зовнішньоінтеграційних та внутрішньонаціональних складових. Право України. 2009. № 10. С. 83–88.

Мурашин О.Г. Модельні нормативно-правові акти в процесі інтеграції правових систем. Трансформація правової системи України: євроінтеграційний вимір: монографія / В.Д. Гвоздецький, О.Г. Мурашин, М.Г. Патей-Братасюк [та ін.].; за заг. ред. В.Д. Гвоздецького; МВС України, Акад. упр. МВС. Київ: Логос, 2009. 379 с.

Житарєв Є.В. Еволюція модельного законодавства та його адаптація до сучасних умов. Форум права. 2013. № 1. С. 300–305. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-1/13gevdcu.pdf.

Чубко Т.П. Право в умовах глобалізації (основні тенденції розвитку): дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Київ, 2013. 205 с.

Історія української Конституції / Упоряд. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. Київ: Право, 1997. 464 с.

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4. Ст. 19.

Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 29. Ст. 367.

Альошина Н.М. Територіальна громада як суб’єкт права: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Київ, 2014. 210 с.

Сурилов А.В. Теория государства и права : учеб. пособие. Киев, Одесса: Выща шк., 1989. 439 с.

Загальна теорія держави і права : підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / [Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін.]; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. Харків: Право, 2002. 432 с.

Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення (Основи загальної теорії права і держави): навч. посіб. Київ: НМК ВО, 1992. 100 с.

Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права: підручник. Київ: Кондор, 2006. 477 с.

Волошин Ю. Модельна правотворчість і гармонізація у комплексі засобів зближення правових систем в умовах міждержавної інтеграції: порівняльно-правових аспект. Право України. 2013. № 3-4. С. 242–250.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-02

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень