Кримінологічна характеристика особи військовослужбовця, що самовільно залишив військову частину або місце служби

Анотація

Вказується, у сучасній кримінології жодне серйозне дослідження окремих категорій злочи- нів, включаючи військові правопорушення та, зокрема, самовільне залишення військової частини чи місця проходження служби, не може обійтися без детального аналізу особистості злочинця, оскільки саме вона становить основний елемент механізму протиправної поведінки та є визна- чальним фактором для розуміння причин і умов вчинення кримінального правопорушення.

Статтю присвячено ґрунтовному кримінологічному аналізу особи військовослужбовця, який вчинив самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України). При- чому акцент у зазначеному аналізі зроблено на правопорушеннях, що вчиняються в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану, оскільки сьогодні виявлено брак комплексних мо- нографічних досліджень, присвячених виключно самовільному залишенню військової частини або місця служби, попри зростаючу суспільну небезпеку розглядуваного явища під час відсічі агресору.

На підставі аналізу судових рішень, відомостей кримінально-правової статистики та матеріа- лів інтерв’ю з відповідними правопорушниками надано всебічну кримінологічну характеристику особи військовослужбовця, що вчинив злочин, передбачений ст. 407 КК України. Досліджено його соціально-демографічні (стать, вік, сімейний стан, рід військ, військове звання, посада та ін.), кримінально-правові (форма самовільного залишення військової частини або місця служби, судимість за попередні злочини, вид та міра покарання, обставини, що пом’якшують чи обтяжу- ють покарання та ін.), а також морально-психологічні (потреби, мотиви, особистісні риси) ознаки й властивості. При цьому при характеристиці останнього блоку ознак й властивостей наголошено на основних чинниках, що зумовлюють розглядуване діяння, зокрема: страх за життя, фізичне та психологічне виснаження, адиктивні залежності, низький рівень стресостійкості та прояви пра- вового й морального нігілізму.

У статті підкреслюється, що результати дослідження особи військовослужбовця-правопоруш- ника мають важливе практичне значення для запобігання самовільному залишення військової частини або місця служби, у тому числі оптимізації системи підготовки та комплектування кадра- ми Збройних Сил України, а також розробки цілеспрямованих програм психологічної підтримки військовослужбовців.