Порушення порядку ведення бази даних про вкладників: соціальна обумовленість кримінально-правової охорони в контексті об’єктивних ознак складу ч. 1 ст. 220-1 КК

Анотація

У статті розглядаються актуальні питання кримінально-правової охорони прав вкладників банків. З позиції основоположних начал криміналізації проаналізовані окремі об’єктивні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 220-1 КК.

Звернута увага на передумови появлення кримінальної заборони щодо таких дій службових осіб банку, як внесення неправдивих відомостей про вкладників у електронну базу даних. Зо- крема, зроблений акцент на соціальні умови, які сформували у законодавця потребу введення норми-охорони для цих цінностей.

В межах дослідження була зроблена спроба оцінити соціальну обумовленість існування ч. 1 ст. 220-1, як одного із основних критеріїв виявлення необхідності у кримінально-правовому регулюванні су- спільних відносин. У цьому напрямі надана характеристика значущості для суспільства банківській діяльності, що привело до висновку про порушенні законодавцем теоретичних основ криміналізації, яке проявилися: у переоцінці банківській справі для суспільства, в контексті спрямування законодав- ця до створення додаткових механізмів загальної превенції у цій сфері у розріз принципу ultima ratio; а також ігнорування таких критеріїв визнання діянь кримінально караними, як їх суспільна небезпека, розповсюдженість, з’ясування їх позитивних та негативних наслідків тощо.

Представлено авторське бачення безпосереднього об’єкту та предмету складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 220-1 КК. Його обґрунтування базується на аналізі шко- ди, яка фактично завдається даним злочинним посяганням. Зроблений висновок про те, що така шкода, на першому плані, об’єктивно виникає лише при спотворенні невідповідними даними бази вкладників. З цього походить необхідність визнання бази даних про вкладників безпосереднім об’єктом злочинного посягання, передбаченого ч. 1 ст. 220-1 КК.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 220-1 КК слід визнавати «відомості», як комп’ютерну інформацію, представлену у формі відомостей, зафіксованих в елек- тронному вигляді, на які суб’єкт злочину здійснює вплив (викривлення) та використовує їх дося- гаючи власної мети, що полягає у спотворенні бази даних.

В ході аналізу було враховувано той факт, що шкода спотворенням бази даних внаслідок вне- сення неправдивих відомостей не може бути істотною для банківської установи, інвестору та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а виправлення такої шкоди, тобто повернення бази у належний стан об’єктивно не вимагає суттєвих матеріальних витрат. Це дало підстави визнати незначним ступінь суспільної небезпеки даного правопорушення.