Співвідношення попереднього договору та протоколу про наміри: юридичне значення та судова практика

Анотація

Вказується, інститут попередніх договорів в сучасній юридичній практиці використовується досить широко, проте в той же час правове регулювання цих правовідносин досить суперечливе, що породжує виникнення суперечок відносно їх укладення, виконання і припинення. Договір є основною підставою виникнення цивільно-правових зобов’язань. Адже, договір це домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відзначено, принцип свободи договору є одним з провідних у зобов’язальних відносинах та є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб’єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно, на свій розсуд. У загальному зміст свободи договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, зміст даного принципу проявляється, зокрема, у свободі особи вільно вступати у договірні відносини; самостійно обирати контрагента; самостійно визначати структуру і вид договірних зобов’язань. Даний принцип існує і на всіх стадіях виникнення, зміни та припинення договору, кожній з яких притаманні свої елементи свободи договору. Поняття договір застосовується у всіх галузях права, зокрема в господарському, трудовому, сімейному, проте особливе місце посідає у цивільному праві України.

Підкреслено, попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Отже, це дає можливість зробити висновок, що відсутні будь-які обмеження щодо виду або предмету договору, який можуть зобов’язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору, тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів: про відчуження нерухомого чи рухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості, надання послуг, виконання робіт, надання майна в оренду тощо. При цьому необхідно чітко прописувати, що попередній договір є саме таким, оскільки, договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Щодо практичної доцільності укладання попереднього договору купівлі-продажу, то це може мати місце коли, наприклад, з будь-яких причин не може бути відразу укладено основний договір.