Подвійна атрибуція та спільна відповідальність міжнародної організації та держави

Анотація

У статті досліджується питання подвійної атрибуції міжнародно-протиправного діяння одночасно і державі, і міжнародній організації. Встановлено, що у випадку подвійної атрибуції одного й того самого міжнародно-протиправного діяння обом субʼєктам, у них виникає спільна міжнародно-правова відповідальність. Спільна відповідальність має важливі наслідки для змісту цієї відповідальності, оскільки зобов’язання щодо припинення порушення та відшкодування збитків можуть також бути спільними для кількох відповідальних суб’єктів, і постраждала сторона може вимагати припинення порушення або відшкодування від кожного з них. Виявлено, що норми міжнародного права, зокрема Проєкт статей про відповідальність міжнародних організацій 2011 року, допускають можливість подвійної атрибуції, однак жодним чином не врегульовують особливості розподілу відповідальності, що виникає внаслідок цього.

Проаналізовано, що в контексті подвійної атрибуції поведінки важливими є два правила присвоєння поведінки. Зокрема атрибуція поведінки, зважаючи на органічний de jure зв’язок між органом або агентом, який фактично вчиняє міжнародно-протиправне діяння, та субʼєктом – державою чи міжнародною організацією. Іншим правилом атрибуції, яке відіграє важливу роль в контексті подвійного присвоєння поведінки, є атрибуція на основі здійснення субʼєктом ефективного контролю над органом чи агентом.

У статті було окреслено випадки, в яких може відбуватись подвійна атрибуція і, відповідно, наставати спільна відповідальність держави та міжнародної організації. По-перше, подвійна атрибуція може відбуватись у випадку, коли орган чи агент, який вчинив міжнародно-протиправне діяння, має de jure зв’язок як з державою, так і з міжнародною організацією. По-друге, спільна відповідальність може наступати у випадках, коли орган чи агент має органічний de jure звʼязок з міжнародною організацією, проте знаходиться під ефективним контролем держави у момент здійснення міжнародно-протиправного діяння.

Разом з тим, було визначено, що спільна відповідальність виникає не лише з подвійної атрибуції поведінки, але також у випадку настання похідної відповідальності, зокрема у випадках надання допомоги та сприяння, керівництва та контролю, примусу, а також ухилення від зобов’язань.