Свобода вираження поглядів та стандарти діяльності прокурора: практика Європейського суду з прав людини

Анотація

Статтю присвячено аналізу практики Європейського суду з прав людини щодо співвідношення етичних стандартів прокурорської діяльності з правом на свободу думки і слова. Автором розглянуто найбільш резонансі справи ЄСПЛ щодо публічних виступів працівників прокуратури – «Кевеші проти Румунії» (Kövesi v. Romania), Горяйнова проти України» (Goryaynova v. Ukraine), «Бріск проти Румунії» (Brisc v. Romania), «Каясу проти Туреччини» (Kayasu v. Turkey), «Гужа проти Молдови» (Guja v. Moldova). У них заявники оскаржували незаконні дії органів влади, зокрема звільнення з посади, через їх публічні виступи (публікація відкритого листа до Генерального прокурора у мережі Інтернет, інтерв’ю місцевій пресі, публікація офіційного прес-релізу, публічні заяви з критикою законодавчих реформ та ін.). У всіх справах Суд встановив порушення ст. 10 Європейської конвенції з прав людини (свобода вираження поглядів) і визнав покарання, застосовані до заявників, такими, що не відповідають закону.

Автором вказано, що культура спілкування прокурора, яка включає в себе публічні виступи, взаємодію з медіа, публікації у мережі Інтернет, є невід’ємною складовою його професійної етики. Це відображено як в національному (Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів), так і міжнародному (Будапештські керівні принципи, рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи) законодавстві. На думку Європейського суду з прав людини, прокурори, як і інші державні посадові особи, мають право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Однак це право не є абсолютним. Воно обмежене їх професійним статусом, обов’язком зберігати професійну таємницю, не поширювати конфіденційну інформацію, підтримувати авторитет судової влади. Втім, це зовсім не означає, що прокурори не мають права виражати свою позицію з питань, які становлять значний суспільний інтерес (наприклад, реформи у сфері правосуддя, корупційні правопорушення в органах влади, зловживання вищих посадовців та ін.). Основними критеріями, які застосовує Суд у подібних справах, є законність та необхідність у демократичному суспільстві.