Кампальська конвенція як приклад регіоналізації міжнародного права: передумови прийняття та загальна характеристика

Анотація

Дослідження присвячене аналізу процесу регіоналізації міжнародного права на африканському континенті крізь призму становлення та розвитку правового механізму захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Актуальність теми зумовлена динамічним зростанням масштабів внутрішнього переміщення на території Африки, яке викликане збройними конфліктами, етнічними протистояннями, політичною нестабільністю та стихійними лихами. Авторкою з’ясовано, що вперше увагу до проблеми переміщення населення в регіоні виявила Організація африканської єдності ще у 1969 р., коли була ухвалена Конвенція про статус біженців, що започаткувала африканську «політику відкритих дверей». Проте з кінця 1970-х років характер проблеми зазнав суттєвої трансформації: з’явилася потреба у регіональних правових рішеннях щодо захисту саме внутрішньо переміщених осіб.

У статті розглянуто історичні, політичні та правові передумови прийняття Кампальської конвенції – першого обов’язкового регіонального договору спеціально розробленого для захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Простежено етапи розвитку нормативної бази: від семінарів та декларацій ОАЄ і АС до укладення «Пакту Великих озер» та відповідних протоколів, які заклали фундамент для майбутньої Конвенції. Визначено роль Африканського Союзу в ініціюванні процесу укладення Кампальської конвенції, акцентовано на особливостях її змісту, зокрема на пріоритетності державної відповідальності, недопущенні свавільного переміщення, захисті прав вразливих груп та забезпеченні добровільного повернення переміщених осіб. Кампальська конвенція розглядається як інноваційний механізм з огляду на її комплексний та обов’язковий характер, а також як приклад втілення принципу «африканських рішень для африканських проблем». Встановлено, що попри значний прогрес у правовому регулюванні внутрішнього переміщення, низка держав досі не ратифікувала Конвенцію. Це зумовлює необхідність подальшого аналізу причин інституційної інертності та пошуку ефективних інструментів імплементації її положень у національні правові системи країн Африки.