Вплив автоматизації морського транспорту на міжнародно-правовий статус капітана морського судна

Анотація

У статті досліджується питання трансформації міжнародно-правового статусу капітана морського судна в умовах автоматизації морського транспорту, Аналізуються наслідки впровадження автономних суден для традиційного інституту капітана, з урахуванням того, що автономні судна функціонують без фізичної присутності людини на борту під час плавання та керуються дистанційними операторами з берегових центрів управління.

Зазначено, що ключові міжнародні конвенції з морського права, які регулюють статус капітана морського судна, зокрема, Конвенція ООН з морського права 1982 року, Міжнародна Конвенція з охорони людського життя на морі 1974 року, Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року виходять із припущення фізичної присутності капітана на борту судна, а його статус базується на поєднанні управлінських, адміністративних та представницьких повноважень. У зв’язку з цим виникають колізії при спробі застосування традиційного правового режиму до автономних суден, де багато функцій капітана делегуються дистанційним операторам.

Встановлено, що кваліфікація дистанційного оператора автономного судна як «капітана» залежить від рівня автоматизації судна та наявності в нього належної професійної підготовки, що охоплює як класичні навички судноводіння, так і нові цифрові компетентності – віддалене управління, взаємодію з автономними системами, дистанційне прийняття рішень в умовах обмеженого часу.

Зроблено висновок, що окремі функції капітана, зокрема представницька та нотаріальна, не можуть бути реалізовані дистанційним оператором автономного судна, а традиційна юридична модель капітанства потребує перегляду. Тим часом, визначення меж правосуб’єктності дистанційного оператора, його відповідальності та правового статусу у разі аварій залишається проблемним і вимагає оновлення міжнародно-правової бази з урахуванням технологічних викликів, зокрема шляхом розробки Міжнародною морською організацією Кодексу автономних суден із його подальшою інкорпорацією до Міжнародної Конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року.