Тенденції функціонального розвитку інституту прокуратури в Україні поза межами сфери кримінальної юстиції: у пошуках доктринальних орієнтирів

Анотація

У статті здійснено спробу пошуку доктринальних орієнтирів та виокремлення тенденцій функціонального розвитку інституту прокуратури поза межами сфери кримінальної юстиції. Встановлено, що правова доктрина, як узгоджена система концептуальних поглядів, що містяться, зокрема, у програмних документах політичного характеру, які ідентифікують проблемні аспекти та визначають стратегічні перспективи правового розвитку держави, формує концептуальну основу для нормотворчої діяльності.

Констатовано, що одним із важливих концептуальних документів у сфері реформування системи правосуддя в Україні є стратегія розвитку цієї системи, яка, серед іншого, містить питання, що визначають тенденції розвитку не лише судової влади, а й прокуратури та адвокатури, як суміжних правових інститутів, що сприяють здійсненню судами правосуддя. Аргументовано, що зміна концептуального підходу до розуміння функцій прокуратури в Україні на сучасному етапі державотворення набуває ознак експліцитності, зокрема, крізь призму інтерпретаційних висновків Конституційного Суду України, як проєкції конституційної доктрини, що набуває особливої ваги у формуванні актуальних тенденцій зміни правового статусу прокуратури в системі органів державної влади у цілому, а також її функціонального спрямування, зокрема поза межами сфери кримінальної юстиції.

Обґрунтовано формування таких тенденцій функціонального розвитку інституту прокуратури в Україні поза межами сфери кримінальної юстиції: залишення поза реформаційною увагою потреб в удосконаленні законодавчого унормування та посиленні ефективності повноважень прокуратури поза межами сфери кримінальної юстиції; відступу від принципу субсидіарності прокурорського представництва як однієї із засад, якій має відповідати діяльність служб публічного обвинувачення у разі, якщо вони наділяються повноваженнями поза межами сфери кримінальної юстиції; усунення дефектів законодавчої регламентації представницької функції прокуратури шляхом використання можливостей інституту конституційної скарги.Виокремлено перспективні напрями подальших наукових розвідок у сфері досліджуваних питань з метою напрацювання всебічного та системного концептуального підходу при доктринальному обґрунтуванні функціональних тенденцій розвитку інституту прокуратури в Україні у програмних документах стратегічного характеру, формування одноманітного та усталеного підходу до розуміння правової природи діяльності прокуратури поза межами сфери кримінальної юстиції.