Загальні положення проведення процесуальних дій пізнавальної спрямованості у судовому розгляді кримінального провадження

Анотація

Стаття присвячена проблематиці загальних положень процесуальних дій пізнавальної спрямованості, що проводять у суді першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження.

Аргументовано, що виокремлення таких положень сприяє тлумаченню норм кримінального процесуального права, що визначають їх проведення, дає змогу застосовувати кримінальний процесуальний закон за аналогією, долати прогалини у внормуванні процесуальних дій пізнавальної спрямованості у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції.

Під загальними положеннями проведення процесуальних дій пізнавальної спрямованості у судовому розгляді кримінального провадження запропоновано розуміти сукупність правил та умов, передбачених кримінальним процесуальним законом або таких, що випливають з нього, щодо проведення усіх цих дій або більшості з них. Такі правила забезпечують гносеологічну ефективність проведення процесуальних дій, про які йдеться, а умови – здійснення судом повноважень, реалізацію сторонами та іншими учасниками судового провадження прав на (під) час їх проведення.

Критеріями виокремлення цих правил і умов визначено всеохопність та унікальність. З урахуванням цих критеріїв, до загальних віднесено такі положення проведення процесуальних дій пізнавальної спрямованості у суді першої інстанції: 1) наявність підстав для проведення процесуальних дій пізнавальної спрямованості; 2) місце і час їх здійснення; 3) вибір цих дій і визначення послідовності їх виконання залежить від позиції сторін кримінального провадження та підлягає затвердженню судом; 4) множинність учасників проведення процесуальних дій пізнавальної спрямованості; 5) організація виконання та контроль суду за дотриманням процесуального порядку здійснення таких дій; 6) фіксація перебігу та результатів здійснення процесуальних дій пізнавальної спрямованості.

Зроблено висновок, що загальним положенням проведення процесуальних дій пізнавальної спрямованості в суді першої інстанції, з одного боку, властиві яскраво виражене змагальне начало та посилення диспозитивності у дослідженні доказів, що, однак, не виключають субсидіарної активності суду, а з іншого, – на нього, як орган, що веде судовий процес, покладається організація здійснення, контроль за дотриманням процесуальної форми виконання та фіксування перебігу таких процесуальних дій.

Констатовано, що незважаючи на приналежність до однієї правової системи та спільну історичну форму кримінального процесу, правове регулювання доказування з використанням процесуальних дій пізнавальної спрямованості в суді першої інстанції у кримінальному процесуальному праві європейських держав характеризується особливостями. Такі особливості зумовлені проявом засад змагальності, диспозитивності, публічності, а також всебічного, повного і неупередженого з’ясування обставин справи у центральній стадії кримінального провадження. При цьому, такі загальні положення процесуальних дій пізнавальної спрямованості як наявність підстав для проведення, місце і час виконання, а також фіксування змісту та наслідків їх здійснення залишаються незмінними, незалежно від нормативної моделі доказування під час судового розгляду кримінального провадження.