Стягнення в дохід держави підсанкційних активів та верховенство права

Анотація

Визначення джерел фінансування для підтримки жертв агресії – у нинішньому контексті в Україні – є необхідною та виправданою справою. Змушування агресорів виплачувати компенсацію жертвам їхньої агресії також відповідає інтересам справедливості. Прагнучи досягти цього, зрозуміло, що уряди вивчають способи конфіскації активів агресорів або тих, хто тісно повʼязаний з ними, на які поширюються санкції.

Однак важливо, щоб будь-які такі механізми, що використовуються для цієї мети, відповідали встановленим законним правам. Якщо ні, то, ймовірно, спроби їх використання будуть перекреслені неминучими юридичними викликами, які будуть висунуті проти них.

Враховуючи вищевикладене слід вдосконалити нормативно-правову базу щодо криміналізації відповідальності за обхід санкцій, формування доказової бази та подання нових позовів до ВАКС. Окремою проблемою є необхідність законодавчого врегулювання захисту права власності непідсанкційних співвласників під час застосування санкцій у виді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб.

Загалом, обмежувальні заходи запроваджуються для того, щоб призвести до зміни політики або діяльності країни, частини країни, уряду, організацій або окремих осіб. Вони є превентивними, некаральними інструментами, які повинні дозволити ЄС швидко реагувати на політичні виклики та події.

Санкції слід використовувати як частину комплексного та всебічного політичного підходу, що включає політичний діалог, додаткові зусилля та інші інструменти. Можливість застосовувати та фактично виконувати фінансові санкції обмежується юрисдикцією держави, яка їх впроваджує. Для більшості держав це означатиме, що фінансові санкції можуть бути ефективно накладені лише на активи, осіб та компанії, які знаходяться в межах їхніх географічних кордонів або які здійснюють діяльність за кордоном, але все ще мають зв’язок з державою.