Належне процесуальне джерело доказів як критерій допустимості у кримінальному процесі: теоретичний та практичний аналіз

Анотація

Актуальність обраної тематики зумовлена фундаментальним значенням інституту доказів у кримінальному процесі. У кожному кримінальному провадженні саме докази є тим підґрунтям, на основі якого здійснюється з’ясування фактичних обставин справи, визначення винуватості або невинуватості особи, а також прийняття обґрунтованого, законного та справедливого судового рішення. Серед численних аспектів доказового права особливу увагу заслуговує поняття належного процесуального джерела як одного з основоположних критеріїв допустимості доказів. Ураховуючи тенденції правозастосування, актуальним є як теоретичне осмислення цього критерію, так і вивчення його реалізації у практиці досудового розслідування та судового провадження.

Метою статті є здійснення ґрунтовного аналізу інституту належного процесуального джерела доказів у контексті чинного кримінального процесуального законодавства України, розкриття його сутності. Особливу увагу приділено нормативному визначенню процесуальних джерел відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, а також науковому підходу до розуміння цієї категорії. Проаналізовано окремі проблемні аспекти правозастосовної практики, пов’язані з визначенням допустимості показань, речових доказів, документів та висновків експертів.

На основі положень чинного Кримінального процесуального кодексу України та правозастосовної практики досліджено особливості кожного з передбачених законом процесуальних джерел: показань, речових доказів, документів та висновків експертів. Особлива увага приділена аналізу правової природи показань з чужих слів, обґрунтуванню їх допустимості, а також судовій практиці, яка підтверджує необхідність ретельної оцінки кожного доказу.

Викладене у статті теоретичне узагальнення та практичне осмислення дозволяє дійти висновку про те, що критерій належного процесуального джерела є системною гарантією достовірності доказової інформації. Його дотримання забезпечує не лише законність отриманих доказів, а й підтримує баланс між правом держави на переслідування злочинців та правом особи на справедливий суд.