Встановлення очевидної недопустимості доказів внаслідок неналежного їх джерела походження

Анотація

У статті проводиться наукове дослідження основних підстав визнання доказів очевидно недопустимими внаслідок неналежного джерела їх походження. На теперішньому етапі розвитку кримінального процесуального законодавства інститут очевидної недопустимості доказів перебуває на стадії свого формування та практичного закріплення. Положеннями ч. 2 ст. 89 КПК України передбачено, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Важко уявити, але вказаний інститут закріплено національним законодавством лише у 2012 році, з набранням чинності діючим Кримінальним процесуальним кодексом України та його впровадження спрямовано на утвердження усіх засад кримінального провадження, а найбільше верховенства права, законності, змагальності та розумності строків. Разом з тим основна мета впровадження вказаного інституту на цей час повною мірою є нереалізованою. Зокрема, на даний час не закріплено визначення поняття «очевидної недопустимості доказів» та не визначено підстави, які б надавали право сторонам кримінального провадження в ході судового розгляду заявляти клопотання про визнання тих чи інших доказів очевидно недопустимими. Особлива увага звертається на визначення поняття та обґрунтуванні загальних підстав визнання доказів очевидно недопустимими внаслідок неналежного джерела їх походження. До джерел доказів згідно КПК України віднесено показання, речові докази, документи та висновки експертів. Проведено паралель між підставами для визнання доказів недопустимими та очевидно недопустимими. Основним критерієм для визнання очевидної недопустимості доказів є їх отримання з істотним порушенням прав та основоположних свобод людини та громадянина. Результатом роботи є формулювання поняття «визнання очевидної недопустимості доказів» та виокремлення тих підстав, які надають можливість суду для визнання конкретних доказів очевидно недопустимими.