Нові виклики оперативного встановлення (ідентифікації) особи невпізнаного трупа за ДНК

Анотація

Поряд із складним у документуванні та доказуванні проведенням досудового розслідування за фактами вчинення країною-окупантом воєнних злочинів, суттєвим викликом для слідчих Національної поліції стало питання оперативного встановлення (ідентифікації) особи, яка загинула внаслідок їх вчинення. Ідентифікація таких осіб пов’язана з загально прийнятими нормами моралі, дбайливим ставленням до національної пам’яті, героїзму та поваги до загиблих патріотів, однак взагалі не регламентована чинним кримінальним процесуальним законодавством, саме як окрема процедура, а тому викликає багато дискусій, нерозумінь щодо послідовності проведення слідчих (розшукових) дій та прийняття процесуальних рішень. Нами досліджено ряд проблемних питань, пов’язаних з оперативним встановленням (ідентифікацією) особи невпізнаного трупа, з урахуванням змін в кримінальному процесуальному законодавстві, що відбулись у жовтні 2024 року [1]. Визначено, що процес ідентифікації особи, загиблої внаслідок вчинення щодо неї воєнного злочину, напряму пов’язаний з документуванням самого злочину та може бути одним з ключових способів формування доказової бази. Окреслено основні питання, які слід врахувати при плануванні послідовності проведення слідчих (розшукових) дій під час ідентифікації особи, аж до прийняття процесуального рішення у формі – постанови про встановлення особи. Наголошено на необхідності наповнення єдиної бази ДНК – Електронного реєстру геномної інформації. Окреслено проблемні питання, які можуть виникнути при проведенні оперативного встановлення (ідентифікації) особи та запропоновано шляхи їх вирішення. Наголошено на тому, що, що зміни до Кримінального процесуального кодексу України, внесені Законом від 09.10.2024 № 4009-IX [1], очікувані слідчою спільнотою, не спростили, а навіть ускладнили процес ідентифікації невпізнаних трупів. Проявилися суперечності між новими нормами та чинними, адаптованими положеннями кримінального процесуального права, а також визначеннями та повноваженнями суб’єктів і сторін кримінального провадження, що потребує негайного вирішення. Нечітке розмежування понять «спеціаліст», «спеціаліст-криміналіст» та «експерт», а також неоднозначне тлумачення їх повноважень може призвести до суттєвих процесуальних наслідків, що позначиться на ефективності доказування у кримінальному провадженні.

Тож спробуємо не лише розглянути термінологію, проблемні питання організаційного характеру, а й запропонувати комплекс адаптованих до потреб практики слідчих (розшукових) дій, необхідних для оперативного встановлення невпізнаного трупа особи, загиблої внаслідок вчинення воєнного злочину.