Еволюція видовищних заходів сексуального характеру: кримінально-правовий аспект

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження еволюції видовищних заходів сексуального характеру з позицій кримінального права, з урахуванням історичних передумов, трансформації суспільної моралі, розвитку індустрії розваг та цифрових технологій. Автор акцентує увагу на глибоких цивілізаційних змінах у ставленні до сексуальності в публічному просторі: від сакралізованих еротичних ритуалів у стародавніх культурах до заборон, сформованих під впливом юдейсько-християнських релігійних доктрин, і до сучасного гібридного формату сексуалізованих шоу, перформансів та онлайн-контенту.

Проаналізовано кримінально-правові механізми, спрямовані на обмеження поширення порнографічної продукції, зокрема за участю неповнолітніх. Окрему увагу приділено положенням статей 301, 301-1, 301-2, 156-1, а також 149, 153–156 Кримінального кодексу України. Показано, що українське законодавство не містить чіткого визначення понять «порнографія», «еротика», «видовищний захід сексуального характеру», що унеможливлює однозначну правову кваліфікацію таких дій та відкриває простір для неоднакової судової практики.

У статті критично проаналізовано наслідки втрати чинності Закону України «Про захист суспільної моралі» та підзаконних актів, прийнятих на його виконання, зокрема критеріїв ідентифікації порнографічного контенту. Розкрито колізії, що виникають у сфері правового регулювання контенту на платформах спільного доступу, таких як OnlyFans, PornHub, а також у форматі онлайн-трансляцій та еротичних вистав.

Зроблено акцент на потребі балансування між свободою художнього та культурного самовираження і необхідністю охорони моральності, прав дитини, недоторканності особистого життя та гідності. Висвітлено потенційні загрози, пов’язані з експлуатацією виконавців сексуалізованих шоу, особливо неповнолітніх, у контексті торгівлі людьми та сексуального рабства.

На основі проведеного аналізу сформульовано висновок про необхідність оновлення кримінального та інформаційного законодавства України шляхом розробки нових дефініцій, чітких класифікацій форм сексуального видовища, диференціації між допустимим і забороненим контентом. Обґрунтовано доцільність міждисциплінарного підходу, який би поєднував юридичні, культурологічні, соціологічні та етичні аспекти, що дозволить сформувати сучасну державну політику у сфері регулювання публічної сексуальності.