Еволюція поняття катування у кримінальному праві України: аналіз змін до статті 127 КК України

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз змін до статті 127 Кримінального кодексу України з урахуванням міжнародних стандартів, зокрема положень Конвенції ООН проти катувань, Римського статуту та практики Європейського суду з прав людини. Актуальність дослідження зумовлена як воєнним станом в Україні та зростанням кількості випадків катувань, так і необхідністю гармонізації національного законодавства з міжнародним правом. У статті досліджено нову редакцію диспозиції частини першої статті 127 КК України, згідно з якою катуванням визнається не лише дія, але й бездіяльність, що спрямована на заподіяння сильного фізичного болю чи морального страждання. Встановлено, що така редакція суттєво змінює підхід до кваліфікації катування, зокрема розширює коло потенційних форм його вчинення. Досліджено також питання потерпілої особи від катування, а саме можливість визнання потерпілими як безпосередньої жертви фізичного впливу, так і особи, на яку здійснюється психологічний тиск через насильство над іншими. Автор обґрунтовує, що чинна редакція має нечіткі формулювання, зокрема у визначенні болю та страждань, що обмежуються лише моральним аспектом щодо страждань та лише фізичним щодо болі, тоді як у Конвенції вказано, що біль та страждання можуть бути і фізичні, і моральні. Досліджено проблематику визначення дискримінації як мети катування та мотивів расової, національної та релігійної нетерпимості, що у чинній редакції сформульовані невдало. Важливим аспектом дослідження є аналіз частини третьої статті 127 КК України, яка запроваджує спеціального суб’єкта – представника держави. Вказано на проблеми розмежування відповідальності за катування і за вчинення воєнних злочинів за статтею 438 КК. Автор пропонує внести до диспозиції відповідну застережну формулу. У статті запропоновано конкретні редакційні зміни до положень статті 127 КК України, які спрямовані на усунення суперечностей і приведення її у відповідність до міжнародного права, а також пропонується доповнення до статті 67 КК України для того, щоб визнати вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного чи надзвичайного стану обставиною, що обтяжує покарання. Автор робить висновок, що попри позитивні кроки в напрямку приведення норм національного законодавства щодо катувань у відповідність з міжнародними нормами, чинна редакція вимагає подальшого вдосконалення.