Особливості кримінальної відповідальності військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири, та інших начальників

Анотація

У статті проаналізовано новелу кримінального законодавства України – статтю 31-1 Кримінального кодексу України, яка закріплює інститут відповідальності військових командирів, осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників (інститут командної відповідальності). Автор зосереджується на практичних аспектах кваліфікації бездіяльності суб’єктів командної відповідальності та особливостях призначення їм покарання. Стаття пропонує конкретні підходи до написання формули кримінально-правової кваліфікації та формулювання обвинувачення. Зокрема, пропонуються варіанти написання формули кваліфікації, враховуючи різні ситуації: характер бездіяльності військових командирів, осіб, що фактично діють як військові командири, чи інших начальників; вчинення злочину одним чи декількома підлеглими; вчинення підлеглим одного чи декількох злочинів; бездіяльність одного чи декількох військових командирів, осіб, що фактично діють як військові командири, чи інших начальників. У формулюванні обвинувачення слід вказувати, як в конкретній ситуації проявилися альтернативні підстави кримінальної відповідальності військових командирів, осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників. У статті стверджується, що призначаючи покарання, суд повинен орієнтуватися на межі покарання, передбачені статтею (частиною статті) Особливої частини Кримінального кодексу України. Пропонуються конкретні підходи стосовно того, які обставини мають тлумачитися як показники ступеня тяжкості злочину та особи винного при призначенні покарання військовим командирам, особам, що фактично діють як військові командири, чи іншим начальникам. Зокрема, суду слід враховувати характер ієрархічних відносин, обсяг владних повноважень, обізнаність із намірами підлеглих, кількість і тяжкість правопорушень, які стали можливими внаслідок бездіяльності. Автор наголошує на потребі формування усталеної практики застосування статті 31-1 Кримінального кодексу України задля ефективної реалізації інституту командної відповідальності в національному кримінальному праві.