Порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, особами які керують в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ст. 286¹ КК України): порів

Анотація

У статті здійснено аналіз кримінально-правового регулювання відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, особами які керують в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ст. 286¹ КК України). Встановлено нормативні передумови її запровадження, які зумовлені високим рівнем аварійності на автошляхах, значною кількістю потерпілих у ДТП за участю нетверезих водіїв та недостатньою ефективністю попереднього регулювання відповідно до статті 286 КК України.

Здійснено характеристику складу злочину, передбаченого статтею 286¹ КК України, з урахуванням його об’єктивних і суб’єктивних ознак, кваліфікуючих обставин та особливостей диференціації відповідальності залежно від тяжкості наслідків. Проаналізовано специфіку правозастосування даної норми, які пов’язані з труднощами доведення факту сп’яніння, неоднорідністю судової практики, а також питаннями призначення покарання. Звернено увагу на вплив запровадження ст. 286¹ КК України на загальний кримінально-правовий підхід щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та зміщення акценту з наслідків діяння на його небезпечну природу.

У межах історико-правового підходу розглянуто регулювання відповідних правопорушень у Кримінальному кодексі УРСР 1960 року. Доведено, що такий підхід обмежував можливість кримінально-правового реагування на небезпечну поведінку осіб у стані сп’яніння, а відповідальність пішоходів, які своїми діями створювали загрозу на дорозі, не отримувала належного нормативного відображення.

Досліджено аналіз положень проєкту нового Кримінального кодексу України, який демонструє прагнення до розширення кримінально-правового впливу на всі категорії учасників дорожнього руху. Розглянуто нові склади кримінальних правопорушень, що охоплюють не лише факт перебування у стані сп’яніння, а й ухилення від огляду, а також допуск нетверезої особи до керування транспортом. Наголошено на перевагах системного підходу, закладеного в проєкті, водночас виявлено відсутність чіткого механізму притягнення до кримінальної відповідальності пішоходів, чия поведінка призводить до тяжких наслідків. Поставлено питання про доцільність подальшої деталізації відповідних норм.