Дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти: кримінально-правова характеристика складу кримінального правопорушення з точки зору теорії та практики

Анотація

У статті надається кримінально-правова характеристика складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК, а саме – «дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти». Така кримінально-правова характеристика здійснюється як з точки зору теорії кримінального права, так і з точки практики застосування даної норми. Визначається, що об’єктом даного кримінального правопорушення є національна безпека України.

Щодо об’єктивної сторони, то під діями, спрямованими на впровадження стандартів освіти слід розуміти організаційно-розпорядче рішення службової особи (зокрема, службової особи закладу освіти) про перехід на нього. Це може бути рішення про прийняття до виконання освітніх програмам рф, контроль за їх дотриманням, участь у перекваліфікації вчителів/викладачів тощо. Робиться висновок, що «дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти» не можна тлумачити як вчинення службовою особою будь-яких дій організаційного характеру.

Наводиться позиція теоретиків, які слушно розмежовують такі поняття як «впровадження» та «реалізація» стандартів освіти. Наголошується, що «рядові вчителі», освітня діяльність яких не була пов’язана з впровадженням освітніх стандартів держави-окупанта у закладах освіти на тимчасово окупованих територіях, а стосувалася виключно реалізації відповідних стандартів, не утворює даного складу кримінального правопорушення.

Посилаючись на конкретні судові справи, автор доводить, що у практиків відсутнє чітке розуміння що означає «дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти». Як наслідок, у процесуальних документах, зокрема вироках, суб’єкту ставиться у вину вчинення дій, які мають дуже опосередковане відношення до впровадження стандартів освіти.

Суб’єктом вчинення дій, спрямованих на впровадження освіти, найчастіше є директори шкіл (або в.о. директора), заступники директора, рідше ректори і проректори закладів вищої освіти.

Суб’єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК, у другій формі може характеризуватися як прямим або непрямим умислом.