Альтернативне вирішення публічно-правових спорів: поняття та ознаки

Анотація

У статті здійснюється теоретичне дослідження інституту альтернативного вирішення спорів як важливого та перспективного механізму захисту прав і законних інтересів приватних осіб у відносинах із суб’єктами владних повноважень, а також необхідний елемент реформування правової системи в контексті євроінтеграційного курсу України. Автор наголошує на проблемі перевантаженості судової системи, тривалості судових проваджень та відсутності можливості досягнення компромісу в рамках традиційних юрисдикційних процедур, що стимулює зростання інтересу до впровадження ефективних, доступних та гнучких позасудових механізмів розв’язання конфліктів між державою та приватними особами.

У роботі здійснено аналіз різних наукових підходів до визначення поняття альтернативного вирішення спорів, розкрито його правову природу та ознаки в контексті публічно-правових відносин. До ключових ознак альтернативного вирішення публічно-правового спору віднесено позасудовий характер, добровільність участі сторін, конфіденційність, гнучкість і неформальність процедури, спрямованість на досягнення компромісного та взаємовигідного рішення, а також можливість залучення нейтральної третьої особи. Аргументується, що альтернативне (позасудове) врегулювання публічно-правових спорів є не лише альтернативою судовому розгляду, але й самостійним, дієвим інструментом захисту прав, свобод і законних інтересів учасників публічно-правових відносин.

У підсумку, на основі проведеного дослідження, автор пропонує власне комплексне визначення альтернативного вирішення публічно-правового спору як добровільного, конфіденційного і гнучкого способу врегулювання спорів між суб’єктами владних повноважень та приватними особами, який здійснюється у позасудовому порядку й слугує не лише альтернативою судовому розгляду, а й самостійним, ефективним механізмом захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів через досягнення взаємоприйнятного результату. Стаття є цінним внеском у розвиток адміністративно-правової науки, надаючи ґрунтовний теоретичний базис для подальшого впровадження та вдосконалення механізмів позасудового врегулювання публічно-правових спорів в Україні.