Доктринальний та порівняльно-правовий підхід до реалізації воєнного стану

Анотація

У статті розглянуто доктринальний та порівняльно-правовий підхід до реалізації воєнного стану. Об’єкт дослідження утворюють врегульовані правом суспільні відносини, що виникають у зв’язку з розробкою та реалізацією правового режиму воєнного стану. Предметом дослідження виступають теоретичні, правові та організаційні проблеми забезпечення правового режиму воєнного стану. Методологічною основою дослідження є діалектична методологія. Системний підхід дозволив розробити механізм функціонування та розвитку воєнного стану як правового та наукового інституту. У процесі дослідження використовувалися методи аналізу, синтезу, моделювання, прогнозування, порівняльно-правовий, формально-логічний, конкретно-історичний, статистичний, соціологічний та інші загальнонаукові та спеціальні методи. Вказано, що внутрішньогалузева диференціація адміністративно-правових норм та інститутів і виділення у їхньому складі автономного утворення – адміністративно-правового режиму воєнного стану – свідчать про визнання того факту, що воєнний стан як інститут адміністративного законодавства та об’єкт дослідження науки адміністративного права має суттєву специфіку. У структурі адміністративно-правового режиму виділено елементи: організаційний; нормативний; причинний; процедурний; забезпечувальний; змістовний; компетенції; статусний. Статика воєнного стану розглядається як початкова стадія адміністративно-правового регулювання цього інституту адміністративного права. Шляхом теоретичного аналізу адміністративно-правового режиму воєнного стану та правозастосовної практики використання визначено та обґрунтовано мету застосування – дотримання законних прав і свобод об’єктів режимного впливу, правовий статус яких у даних умовах підлягає зміні. У певних випадках застосування воєнного стану є єдиним можливим законним заходом, який при дотриманні балансу між неминучістю мінімального обмеження правового статусу об’єктів режимного впливу та дозволить надати впорядкованість тим групам суспільних відносин, які найбільше потребує режимного регулювання.