Правозастосовчі акти як елемент правового механізму судового контролю: теоретико-методологічний аспект

Анотація

У статті здійснено теоретико-методологічне дослідження правозастосовчих актів судового контролю як правового механізму в адміністративному судочинстві України. Актуальність теми дослідження обумовлюється, серед іншого, тим, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративному процесі може розглядатись не лише як інструмент перевірки законності дій суб’єктів владних повноважень у виконавчому провадженні (процес, правовий інститут, функція правосуддя чи форма її реалізації), але і як правовий механізм забезпечення виконання судових рішень, що становить ключовий елемент реалізації принципу верховенства права. Методи дослідження було обрано з урахуванням мети та завдань дослідження. Використовувались, серед іншого, діалектичний, формально-логічний, герменевтичний, порівняльний методи. Особливий акцент зроблено на правозастосовчі акти судового контролю ‒ судових рішеннях і процесуальних діях, які дозволяють суду контролювати реальне виконання прийнятих рішень після їх ухвалення. В статті запропоновано авторське бачення щодо визначення поняття правозастосовчих актів правового механізму судового контролю, виокремлено їх основні ознаки, зміст і функціональне призначення. Надано класифікацію правозастосовчих актів судового контролю за критеріями юридичного значення та за формою зовнішнього виразу. Проаналізовано види правозастосовчих актів, що приймаються судами різних інстанційних юрисдикцій в межах законодавчо визначених форм судового контролю. Наведено низку правових висновків Верховного суду, що безпосередньо впливають на правозастосовчу практику судів під час здійснення ними судового контролю за виконанням судових рішень. Запропоновано відносити до правозастосовчих актів правового механізму судового контролю, серед іншого, рішення Конституційного суду України та рішення Європейського суду з прав людими. Матеріали дослідження можуть стати у нагоді при подальшому дослідженні теми судового контролю як правового механізму, а також при формуванні пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання правовідносин у сфері виконання судових рішень.