Теоретико-правові аспекти сексуального домагання як адміністративного правопорушення

Анотація

У статті здійснено теоретико-правовий аналіз сексуального домагання як адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173⁷ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Проблематика юридичної відповідальності за вчинення таких дій є надзвичайно актуальною в контексті захисту прав людини та забезпечення гендерної рівності. Вперше в українському адміністративному законодавстві передбачено окремий склад правопорушення за дії сексуального характеру, що мають принизливий або образливий характер і вчиняються проти бажання особи. Наголошено, що запровадження цієї норми є реалізацією міжнародних зобов’язань України, зокрема, статті 40 Стамбульської конвенції.

Окреслено основні ознаки складу правопорушення: умисний характер дій, їхній сексуальний підтекст, відсутність згоди потерпілої особи, принизливість чи образливість дій, а також способи вираження – вербальні, невербальні, зокрема з використанням інформаційних технологій. Звернута увага на відмінність правової природи сексуальних домагань як адміністративного правопорушення від кримінально караних посягань на статеву свободу чи статеву недоторканість.

У межах аналізу чинної редакції статті 173⁷ КУпАП виявлено низку прогалин: відсутність у диспозиції ознаки створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища; відсутність фізичної форми; складність інтерпретації окремих понять (наприклад, «рухи тіла»). Акцентовано увагу на складність розмежування між соціально прийнятним фліртом і сексуальним домаганням, що ускладнює доказування умислу у відповідних справах.

Окремо проаналізовано підходи до тлумачення кваліфікуючих ознак складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173⁷ КУпАП. Особливу увагу приділено питанню залежності потерпілої особи від правопорушника. Наголошено на необхідності розширення переліку кваліфікуючих ознак, зокрема у випадках вчинення дій щодо неповнолітніх, осіб з інвалідністю, осіб у безпорадному стані тощо.

У статті здійснено аналіз національної судової практики, яка формується у цій категорії справ, а також наявний досвід зарубіжних країн, зокрема законодавства Грузії. Зроблено висновки щодо необхідності удосконалення українського адміністративного законодавства для забезпечення ефективного захисту від сексуальних домагань відповідно до міжнародних стандартів.