Співвідношення дискримінації та диференціації в правовому регулюванні трудових відносин

Анотація

Аргументовано доведено, що за умов сьогодення науковою спільнотою не поставлено остаточної крапки у дискусії щодо доречності/недоречності розпорошення кола працівників, наділених додатковими гарантіями у сфері праці, зумовлених об’єктивними факторами (характер та умови праці, стан здоров’я, природно-кліматичні умови тощо).

Зроблено висновок, що має сенс розширювати категорії працівників, які об’єктивно повинні бути наділені підвищеними гарантіями у сприянні працевлаштуванню, у перебігу роботи й у разі припинення трудових відносин у виключних, виправданих випадках, з урахуванням пануючих у суспільстві цінностей.

Проаналізовано змістове наповнення принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових і пов’язаних з трудовими відносин. Визначено об’єктивні фактори диференціації правового регулювання праці.

Запропоновано закріпити у проєкті Трудового кодексу України визначення диференціації у правовому регулюванні праці, перелік підстав диференціації правового регулювання праці для окремих категорій працівників, а також перерахувати об’єктивні та суб’єктні підстави для диференціації правового регулювання праці.

Розтлумачено поняття «дискримінації» у сфері праці. Розглянуто пряму (коли роботодавець відкрито надає перевагу конкретному працівникові, послуговуючись забороненими критеріями) та опосередковану дискримінацію (роботодавець не використовує безпосередньо заборонені критерії для розрізнення деяких категорій працівників, водночас дії роботодавця можуть нести для них негативні наслідки) з боку роботодавця по відношенню до працівника.

Констатовано, що за певних обставин розмежування диференціації та дискримінації становить суттєву проблему в практичній площині. Зазначено, що окремі норми права, покликані забезпечити диференціацію у правовому регулюванні трудових і пов’язаних з трудовими відносин, можуть визнаватися судом дискримінаційними.

Аргументовано, що значна диференціація рівнів зарплат у різних галузях економіки України за умов воєнного стану формує соціальні ризики та посилює нестабільність на ринку праці.

На прикладах питань диференціації оплати праці та гендерної складової у сфері охорони праці порушено проблематику дискримінування працівників і запропоновано заходи запобігання цим явищам.