Унормування відеоспостереження за працівником на робочому місці відповідно до стандартів Ради Європи

Анотація

Відеоспостереження за працівником на робочому місці є предметом унормування у проєкті Трудового кодексу України. Цей аспект трудових відносин зачіпає право на повагу до особистого життя людини. У статті наголошується на тому, що унормування відеоспостереження за працівником можливе тільки за умови дотримання Конституції України та стандартів Ради Європи.

У статті проводиться порівняльний аналіз приписів Конституції України та Європейської конвенції з прав людини у частині права на повагу до особистого життя. Аналіз Рішення Конституційного Суду України дає можливість виснувати, що поняття «особисте життя» та «приватне життя» є рівноцінними. Відеоспостереження як форма контролю за працівником неодноразово розглядалося ЄСПЛ, тому у розвідці наводяться кілька рішень, які мають значення для формулювання основних принципів та стандартів у цій сфері в Україні. Важливим аспектом, на якому наголошує Європейський суд з прав людини, що працівник повинен бути поінформованим про відеоспостереження та місце встановлення відеокамер.

У науковій розвідці наведено також Висновок Венеційської комісії, у якому наголошується на фундаментальності права на повагу до особистого життя.

У тексті статті цитується редакція норми про відеоспостереження за працівником на робочому місці проєкту Трудового кодексу України, а також здійснюється її коментування. Обґрунтовується теза, що відеоспостереження за працівником на роботі є не тільки правом роботодавця, але і містить низку прав працівника. Зокрема, працівник має право вимагати відеофрагмент, на якому зафіксовано порушення роботодавцем трудового законодавства. Таким чином, відеозапис стає важливим доказом при вирішенні трудових спорів. Наголошено на тому, що будь-які фрагменти відеозапису не можуть передаватися будь-кому без згоди працівника.

Зроблено висновок, що стандарти Ради Європи, які закріплені у Європейській конвенції з прав людини, сформульовані у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, а також зафіксовані у Висновку Венеційської комісії здійснюють опосередкований вплив на розвиток трудового законодавства шляхом його європеїзації.