Порівняльний аналіз моделей регулювання правового статусу професійного спортсмена у зарубіжних країнах

Анотація

Стаття присвячена порівняльному аналізу трьох ключових підходів правового регулювання статусу професійних спортсменів, що застосовуються у зарубіжних юрисдикціях: пріоритету трудового права, пріоритету цивільного права та гібридного підходу. У контексті зростання комерціалізації спорту та необхідності ефективного правового регулювання автор оцінює ці підходи на основі законодавства та судової практики Німеччини, Швейцарії та Японії, виявляючи їхні переваги й недоліки для забезпечення прав спортсменів та адаптації до специфіки професійного спорту.

Підхід щодо пріоритету трудового права, який характерний для Німеччини, розглядає відносини між спортсменами та спортивними організаціями як трудові. Це гарантує спортсменам соціальне страхування, оплачувані відпустки, захист від необґрунтованого звільнення та право на колективні переговори. Водночас така система може обмежувати автономію спортсменів, оскільки вони підпорядковуються внутрішнім правилам клубів чи федерацій, втрачаючи частину свободи у виборі умов співпраці.

Підхід пріоритету цивільного права, поширений у Швейцарії, класифікує відносини зі спортсменами як цивільно-правові, зокрема через договори про надання послуг. Це забезпечує більшу гнучкість і незалежність у визначенні умов співпраці, дозволяючи спортсменам укладати індивідуальні угоди. Однак відсутність трудових гарантій, таких як соціальний захист чи компенсації у разі травм, може залишати спортсменів уразливими перед непередбачуваними обставинами.

Гібридний підхід, що застосовується в Японії, поєднує елементи трудового та цивільного права, адаптуючись до культурних особливостей і специфіки видів спорту. Такий підхід дозволяє гнучко реагувати на потреби різних дисциплін, але потребує чітких критеріїв класифікації.

Аналіз свідчить, що вибір оптимальної моделі залежить від низки факторів: виду спорту, рівня професіоналізації, економічних умов і культурних традицій. Жодна з моделей не є універсальною, оскільки кожна має свої сильні та слабкі сторони. Дослідження базується на порівнянні нормативних актів і судових прецедентів, що дозволяє сформулювати практичні рекомендації для вдосконалення регуляторних рамок.