Правове регулювання праці неповнолітніх: міжнародний досвід

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз позитивного міжнародного досвіду правового регулювання праці неповнолітніх осіб у контексті воєнних реалій, суспільних трансформацій та окреслення перспективних напрямів удосконалення чинного трудового законодавства України щодо праці неповнолітніх. Відзначено, що сучасна національна правова система щодо регулювання праці неповнолітніх осіб характеризується цілою низкою проблем, які потребують негайного вирішення. Зокрема, у трудовому законодавстві України не є чітко визначенні види діяльності в яких можуть працювати неповнолітні особи, відсутнє законодавче розуміння «легка робота для неповнолітніх осіб», існує розбіжність щодо мінімального віку початку трудової діяльності для неповнолітніх осіб у тих сферах, які не завдаватимуть шкоди їх здоров’ю, моральному стану, освіті.

Зауважується, що чимало проблем у процесі реалізації права на працю неповнолітніми особами виникають з приводу відсутності трудового договору або його порушення. Аналіз норм законодавства багатьох країн щодо трудового договору засвідчив, що зазвичай неповнолітні особи ототожнюються з дорослим штатом працюючих. Проте, у сфері охорони трудової діяльності, робочих годин і відпусток для них існують певні пільги, які регулюються законодавчими нормами конкретної країни. У міжнародно-правовому регулюванні проблема забезпечення охорони праці неповнолітніх осіб займає чільне місце, вирішенню якої присвячено багато конвенцій та рекомендацій МОП.

На основі проаналізованого матеріалу наголошується на необхідності імплементації певних положень законодавства зарубіжних країн дозволить покращити правове становище у сфері праці неповнолітніх осіб в Україні. Зокрема, щодо реалізації права на працю осіб молодше 14 років, які в умовах глобалізаційних викликів, воєнних реалій значно активізувалися до трудової діяльності, метою якої є не лише задоволення особистих потреб, але і засіб допомоги нашим захисникам. Відтак, захист неповнолітніх осіб від ігнорування роботодавцями закріплених вимог щодо прийняття їх на роботу та особливостей праці повинен бути пріоритетним завданням державної політики, що зможе вберегти від подальших порушень трудового законодавства.