Проблемні аспекти поновлення судом строків звернення до суду, пропущених з поважних причин, за вирішенням трудових спорів

Анотація

Визначається, що питання поновлення судом строків, пропущених з поважних причин, є актуальним, адже воно безпосередньо пов’язане із реалізацією особи права на захист, яке гарантується Конституцією України.

Автор звертає увагу, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року ст. 234 КЗпП України викладено у новій редакції. Наразі суд може строки звернення до суду, визначені ст. 233 КЗпП України, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Дана норма має імперативний характер і розширеному тлумаченню не підлягає.

Звертається увага на те, що попередня редакція статті не містила обмеження про один рік.

Автор наводить конкретні приклади, що можуть мати/мають місце у практиці, в яких може виникнути ситуація, коли пропущення позивачем строку звернення до суду може бути пов’язано з об’єктивними обставинами, які від його волі не залежать. Однак формально навіть у цих випадках суд мають відмовляти у задоволенні клопотання про поновлення таких строків, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло більше одного року.

Звертається увага на проблеми здійснення правосуддя, що мають місце сьогодні, зокрема в умовах воєнного стану, які не сприяють дотриманню принципу розумних строків. Звідси слідує, що обмеження можливості поновити пропущений строк звернення до суду певним періодом не завжди сприяє захисту прав особи.

Формулюється висновок, згідно з яким імперативна норма, передбачена ст. 234 КЗпП України, має бути змінена, адже інакше особа протиправно позбавлятиметься права, гарантованого Конституцією України. Такі зміни можуть передбачати повернення ст. 234 КЗпП України до попередньої редакції, або можливість поновлення пропущеного строку має стосуватися більшого, ніж один рік, періоду.