Трудовий захист та працевлаштування українських біженців у Німеччині за §24 AufenthG

Анотація

У статті розглядається комплекс правових норм, що регулюють надання соціального захисту, фінансових пільг та інших форм державної підтримки для громадян України, які перебувають у Німеччині в статусі тимчасового захисту відповідно до §24 Закону про проживання (AufenthG). З початку повномасштабної війни в Україні Німеччина стала однією з провідних держав, що надала прихисток мільйонам вимушено переміщених осіб. У зв’язку з цим, постала нагальна потреба у забезпеченні таких осіб належним рівнем соціального забезпечення, медичного обслуговування, доступу до житла, а також можливості працевлаштування й участі в суспільному житті. У статті систематизовано основні вимоги щодо отримання пільг та допомоги, включаючи необхідність оформлення дозволу на проживання або отримання довідки, на підставі якої особи набувають доступу до центрів зайнятості (Jobcenter) або соціальних служб. Окрему увагу приділено законодавчим підставам отримання допомоги відповідно до другої книги Соціального кодексу (SGB II — Bürgergeld), дванадцятої книги (SGB XII) та Закону про пільги шукачам притулку (AsylbLG), які застосовуються залежно від статусу особи та її працездатності. Проаналізовано види підтримки, які включають щомісячну фінансову допомогу для покриття базових потреб, витрат на проживання, медичне страхування, одноразові виплати (наприклад, на облаштування житла), а також освітні й культурні послуги для дітей і підлітків. Розглянуто процедури подання заяв, перелік необхідних документів, а також специфіку врахування доходів і майна під час визначення права на допомогу. З’ясовано, що наявність незначних доходів не завжди позбавляє права на підтримку, оскільки чинне законодавство передбачає систему пільгового обліку доходів та необліковуваних активів. Особливу увагу приділено наслідкам тимчасового виїзду за межі Німеччини, включно з поверненням до України. Підкреслюється, що тривалість відсутності безпосередньо впливає на право особи на соціальні виплати та статус проживання, а також аналізуються межі допустимих періодів виїзду без втрати прав. Стаття має практичне значення для правників, працівників соціальних служб та самих отримувачів допомоги, оскільки дає цілісне уявлення про механізм реалізації прав на соціальний захист у Німеччині для осіб, переміщених унаслідок війни в Україні.