Правові наслідки скасування Господарського кодексу України для договору морського агентування

Анотація

Стаття присвячена аналізу впливу скасування Господарського кодексу України на регулювання договору морського агентування – правового інституту, що використовується у сфері торговельного мореплавства. У чинному регулюванні морське агентування охоплюється лише фрагментарними положеннями Кодексу торговельного мореплавства України, тоді як основні норми, що визначають агентські правовідносини, містились у Господарському кодексі України, зокрема у розділі про комерційне посередництво. Скасування цього кодексу без відповідного перенесення зазначених положень у інші нормативні акти створює прогалину у договірному регулюванні, що стосується вимог до форми договору, інформування сторін, розмежування повноважень, а також відповідальності агента. У статті розглянуто відмінності між агентським договором, договором доручення та комерційним представництвом, зокрема щодо правової природи, змісту повноважень та меж відповідальності. Проаналізовано судову практику, що підтверджує відокремлення морського агентування від інших форм договірних відносин, та наявну практику укладення спрощених форм договорів морського агентування шляхом номінацій. Окрема увага приділена питанню правового вакууму, який може виникнути внаслідок формальної відсутності в законодавстві термінів «агент», «агентування», «агентський договір», що ускладнить як укладення нових договорів, так і правозастосування. На основі аналізу положень Цивільного кодексу України та міжнародних стандартів, зокрема Типового договору морського агентування, запропоновано внести зміни до Кодексу торговельного мореплавства України. Ці зміни мають включати окремі положення, які раніше були закріплені у Господарському кодексі України, з урахуванням сучасних потреб судновласників, агентів і портових операторів. Таке оновлення дозволить усунути прогалини, забезпечити однозначність регулювання та зберегти сталість договірної практики у сфері морського агентування. Автор підкреслює, що збереження чітких законодавчих норм необхідне не лише для внутрішнього правопорядку, але й для забезпечення передбачуваності та привабливості української юрисдикції для міжнародних учасників морських перевезень.