Підготовка медіаторів в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу проблем підготовки медіаторів в Україні в умовах формування сучасної правової держави та впровадження ефективних інструментів альтернативного вирішення конфліктів. Із прийняттям Закону України «Про медіацію» у 2021 році медіація отримала нормативне закріплення як самостійний інститут позасудового врегулювання конфліктів, однак її практична імплементація стикається з певними складнощами. Однією з ключових причин цього є недосконалість системи підготовки медіаторів та відсутність цілісної державної політики у сфері формування кадрового потенціалу.

У статті проаналізовано два основні види підготовки медіаторів – базову (обов’язкову) та спеціалізовану (факультативну), докладно розкрито законодавчі вимоги до обсягу та структури навчання. Звернено увагу на відсутність єдиних освітніх стандартів та типових програм, що ускладнює забезпечення однакового рівня компетентності випускників різних навчальних закладів та громадських організацій. Проаналізовано переваги та недоліки наявної конкуренції між закладами вищої освіти та професійними неурядовими організаціями у сфері навчання медіаторів. З одного боку, така конкуренція сприяє зростанню якості освітніх послуг, з іншого – породжує фрагментарність, нерівномірність та нерегульованість у підходах до навчального процесу. Порушено проблему відсутності ефективної моделі оцінювання якості підготовки медіаторів: закон не передбачає обов’язкової сертифікації або форми контролю знань, що створює ризики для якості медіаційних послуг. Обґрунтовано необхідність запровадження такої форми перевірки знань і навичок як іспит. Акцентовано увагу на важливості обов’язкового стажування в реальних процедурах медіації. Досліджено проблеми реєстрації медіаторів: в Україні наразі відсутній єдиний державний реєстр, що зумовлює складнощі у доступі до інформації про фахівців і обмежує прозорість та контроль у сфері медіації. Окрему увагу приділено міжнародному досвіді в аспекті підготовки медіаторів, підкреслено потребу в адаптації кращих міжнародних практик до українських реалій.