Законодавчий та науковий аспекти генезису поняття фермерського господарства

Анотація

В статті досліджується генезис поняття фермерського господарства у законодавстві України та правовій доктрині. Проведено огляд розвитку законодавства за період незалежності України. Констатовано, що основа визначення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян залишається незмінною до теперішнього часу. В інших елементах законодавча дефініція фермерського господарства декілька разів змінювалася. З’ясовано, що законодавство не містить чітких положень для відповіді на питання щодо належності фермерського господарства до певної правової категорії. Виявлено положення законодавства, які справили вплив на формування розуміння поняття фермерського господарства як нормативної та наукової категорії.

В юридичній науці проблема теоретичного пізнання поняття фермерського господарства була предметом в різних галузях і піддана розгляду значною кількістю науковців. Науковці критикували офіційну дефініцію фермерського господарства, вказували на її вади і можливість широкого тлумачення. Зокрема, офіційна дефініція фермерського господарства стала підставою для висловлення у фаховій літературі думки про розуміння цього поняття як діяльності, що здійснюється особами у сфері та за умов, визначеними законом, або форми чи організаційно-правової форми юридичних осіб, або суб’єкта господарювання.

На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що законодавче визначення фермерського господарства не містить ознак, які б сприяли розкриттю юридичного змісту цього поняття, тому воно потребує уточнення. Пропонується визначити фермерське господарство як самостійний суб’єкт господарювання, створений громадянами України, які є членами однієї сім’ї та/або родичами для здійснення підприємницької діяльності з виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції в порядку, передбаченому законами України. Закріплення цього визначення у Законі України «Про фермерське господарство» сприятиме забезпеченню правової визначеності як елементу верховенства права та посиленню публічного порядку.