Окремі аспекти застосування судової доктрини реальності господарської операції

Анотація

У статті досліджено окремі аспекти застосування судової доктрини реальності господарської операції в податкових правовідносинах. Її суть полягає в тому, що для податкового обліку значимі наслідки створює лише фактичний, а не задекларований на папері, рух активів. Значення цієї судової доктрини полягає у тому, що вона впливає на предмет і процедури доказування, види доказів та підходи до їх оцінки з метою здійснення юридичної кваліфікації господарської операції. Обґрунтовано, що в умовах відсутності чіткого нормативного визначення терміна «реальна господарська операція» саме судова доктрина виконує функцію правового орієнтира при вирішенні спорів між платниками податків і контролюючими органами щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень про донарахування податкових зобов’язань та/або застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначено, що суди, вирішуючи питання про підтвердження або спростування реальності господарських операцій, керуються не лише формальними ознаками первинних документів, а й оцінюють фактичний рух активів, економічну доцільність дій платника та інші обставини. Конкретизовано розподіл тягаря доказування залежно від процесуального статусу сторін. Уточнено, що податковий орган має довести наявність ознак нереальності операції, тоді як платник податків – надати допустимі докази фактичного здійснення господарських дій. Розглянуто вплив правових позицій Верховного Суду на формування судової доктрини. Звернуто увагу на зміну підходів до оцінки первинних документів після внесення змін до законодавства про бухгалтерський облік. Показано, що первинні документи мають юридичну силу лише за наявності фактичної операції. Зроблено висновок про необхідність комплексної оцінки доказів, враховуючи зміст господарської операції, а не лише її документальне оформлення, що є ключовим у справедливому вирішенні податкових спорів. Наголошено на тому, що застосування цієї судової доктрини дозволяє суду як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, спираючись на оцінку кожного окремого доказу та в їх сукупності.