Еволюція права приватної власності в Україні та зарубіжних правових системах

Анотація

Стаття присвячена аналізу еволюції інституту права приватної власності в Україні та зарубіжних правових системах.

У ній досліджуються історичні етапи формування права приватної власності – від часів середньовіччя до сучасного періоду, з акцентом на вплив соціально-економічних змін та трансформацій правових доктрин.

Особливу увагу приділено розвитку права приватної власності в Україні: від обмежень у радянський період до поступового відновлення цього інституту після здобуття незалежності. Проаналізовано ключові нормативно-правові акти, які визначили сучасні підходи до регулювання та захисту права приватної власності.

У статті розглянуто особливості підходів до приватної власності в зарубіжних правових системах – зокрема в країнах романо-германської та англо-американської правових сімей, на прикладі США, Франції та Німеччини.

Водночас, у зарубіжних правових системах спостерігається тенденція до гармонізації правових норм, що регулюють інститут приватної власності, з урахуванням національних особливостей та міжнародних стандартів. Це створює передумови для порівняльного аналізу та запозичення позитивного досвіду з метою вдосконалення національного законодавства.

Зазначено, що в умовах глобалізації та цифрової трансформації суспільства інститут приватної власності набуває нових форм і змісту, що потребує відповідного оновлення правового регулювання.

Наголошено на значенні приватної власності як базового елементу правової держави, гарантії економічної свободи особи та стабільності правопорядку.

Зроблено висновок, що з метою зміцнення інституту приватної власності в Україні доцільно уніфікувати законодавство щодо форм власності. Необхідно забезпечити ефективне функціонування системи реєстрації прав власності, інтегрувавши кадастрові та реєстраційні дані.

Потрібно посилити судовий захист прав власників, забезпечивши незалежність та ефективність судової системи. Також важливо підвищити рівень правової обізнаності громадян щодо їхніх прав та механізмів їх захисту, враховуючи міжнародний досвід та адаптуючи найкращі практики до національного контексту.