Правова охорона баз даних за законодавством України та правом ЄС

Анотація

Стаття присвячена правовому аналізу окремих положень Закону України «Про авторське право і суміжні права», який було прийнято наприкінці 2022 р. У особливості правової охорони баз даних за законодавством України та правом ЄС. Встановлено, що Закон України ««Про авторське право і суміжні права» (2022) суттєво вдосконалив правове регулювання правового режиму баз даних та містить значну кількість новацій щодо правового режиму бази даних, зокрема, запроваджено поділ баз даних на ті, які є об’єктом авторського права, і ті, які охороняються правом sui generis. Доведено, що авторське право залишається належною формою охорони виключних авторських прав відповідних суб’єктів, які своєю творчою працею створили такі бази даних. Доведено, що поділ баз даних на оригінальні, тобто такі, що є результатом творчої діяльності, та неоригінальні є класичним та усталеним. Встановлено, що суб’єктом авторського права на бази даних є фізична особа або кілька фізичних осіб, які створили цю базу, або юридична особа, яка набула права на базу даних як роботодавець або замовник; виключні авторські права на базу даних, створену спільно групою фізичних осіб (співавторами), належать їм спільно. Обґрунтовано, що слід розмежовувати базу даних як об’єкт правової охорони і комп’ютерну програму, яка може допомагати функціонувати базі даних, зокрема, може забезпечувати пошукові або інші механізми. База даних може існувати як в електронній формі, так і в іншій об’єктивно вираженій формі. Доведено, що електронна форма бази даних є переважаючою станом на сьогодні, оскільки більшість інформації в умовах сьогодення зберігається в електронному форматі. Встановлено, що право особливого роду (sui generis) може передаватися (відчужуватися) відповідно до законодавства, тобто можливим є укладення відповідних договорів щодо надання дозволу на використання бази даних на виключних чи невиключних засадах, або ж взагалі можливим є відчуження прав н відповідні бази даних. Доведено важливість права sui generis як регулятора відносин, що виникають у зв’язку із створенням, використанням неоригінальних баз даних та захистом прав на них. Обґрунтовано, що база даних як об’єкт правової охорони, на нашу думку, повинна мати належне правове регулювання, і це можна досягнути завдяки прийняттю окремого законодавчого акту, який би комплексно визначив її правовий режим. Доведено, що база даних виходить за межі законодавства про авторське право, оскільки може охоронятися і правом sui generis. Обґрунтовано, що в Україні доцільно запозичити досвід правового регулювання, який є в ЄС (Директива 96/9/ ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про правовий захист баз даних» від 01.03.1996 р.), і прийняти відповідний закон про правову охорону баз даних. Обґрунтовано, що потребує подальшого вдосконалення законодавство України щодо використання баз даних у цифровому середовищі, щодо здійснення та захисту прав на бази даних.