Цивільно-правовий аспект зловживання правом: доктринальні підходи, проблеми визначення ознак і нормативної деталізації

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню та розкриттю проблем зловживання суб’єктивним цивільним правом у правовому полі України, зокрема в аспекті застосування частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України. Незважаючи на важливість зазначеної норми як механізму стримування недобросовісної поведінки учасників цивільних правовідносин, її сучасне формулювання викликає низку теоретичних і практичних труднощів. Зокрема, йдеться про надмірну абстрактність положення щодо «зловживання правом в інших формах», що ускладнює прогнозування правових наслідків, створює простір для широкого суддівського розсуду та породжує загрози правовій невизначеності, що несумісно з принципом верховенства права.

Окрему увагу в роботі приділено аналізу відповідної конструкції з урахуванням сучасної судової практики, а також доктринальних підходів провідних українських науковців. Акцент зроблено на необхідності перегляду чинного формулювання частини третьої статті 13 Цивільного Кодексу України з метою підвищення рівня правової визначеності, справедливості та передбачуваності правозастосування. Висловлюється позиція щодо доцільності деталізації складу зловживання правом, зокрема через запровадження обов’язкової ознаки негативних наслідків або шкоди як ключового елементу правопорушення.

Розглянуто також підходи Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини до тлумачення меж реалізації суб’єктивних прав. Практика ЄСПЛ підтверджує ідею функціонального обмеження права, що полягає у забороні його використання всупереч суспільному призначенню або з метою завдання шкоди. Такий підхід цілком співвідноситься з ідеєю удосконалення національного законодавства з урахуванням європейських правових стандартів.

На підставі проведеного дослідження обґрунтовано конкретну пропозицію щодо внесення змін до ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, яка полягатиме у поєднанні загального формулювання із чіткою вказівкою на наявність негативних наслідків як обов’язкової ознаки зловживання. Така редакція сприятиме досягненню балансу між гнучкістю правозастосування і дотриманням принципу правової визначеності, що, у свою чергу, забезпечить стабільність правового порядку в приватноправовій сфері.