Судова практика як джерело правотворчого процесу в цивільно-правовому регулюванні земельних відносин в умовах воєнного стану

Анотація

У статті досліджено трансформацію ролі судової практики у правотворчому процесі в сфері цивільно-правового регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану. Повномасштабна агресія Російської Федерації проти України призвела до суттєвих змін у правовому режимі земельних ділянок: значні площі заміновано, зруйновано або тимчасово окуповано. Втрата фізичного доступу до нерухомого майна спричинила правову невизначеність та унеможливила реалізацію майнових прав, що зумовило потребу у створенні нових правових механізмів і підходів. Акцент зроблено на важливості судової практики як джерела гнучких рішень, що компенсують недосконалість нормативного регулювання в умовах надзвичайних обставин. Обґрунтовано необхідність переосмислення судової практики не лише як інструменту тлумачення, а як повноцінного джерела формування правових конструкцій, здатних адаптувати чинне законодавство до умов збройного конфлікту. Проаналізовано ключові правові позиції Верховного Суду щодо збереження речових прав на земельні ділянки в зоні бойових дій, механізмів компенсації збитків, а також застосування форс-мажорних обставин у зобов’язальних правовідносинах. Запропоновано впровадити новий правовий режим — «тимчасове призупинення використання земельної ділянки до відновлення її порушеного стану», який дозволяє фіксувати обмежений доступ до майна без втрати права власності. Такий підхід сприятиме забезпеченню стабільності правового статусу власників, орендарів і користувачів землі. Наголошено на необхідності інтеграції усталеної судової практики у законодавчу базу як чинника стабілізації земельних відносин у післявоєнний період. Сформульовано доктринальні передумови для оновлення Цивільного та Земельного кодексів України, а також галузевого законодавства з урахуванням соціальних, безпекових і цифрових викликів сучасності. Судова практика розглядається як основа перегляду цивілістичної парадигми правового статусу земельної ділянки та розміщених на ній будівель (споруд) в умовах війни та післявоєнної відбудови.