Фундаментальні принципи державної політики у сфері прав людини
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.89.1.37Ключові слова:
права людини, правовласники, зобов’язання держави, поважати, захищати, виконувати, принципи прав людини, відсутність дискримінації, участь, підзвітність, залученістьАнотація
У роботі проаналізовано права людини, обов’язок держави поважати, захищати та виконувати фундаментальні принципи державної політики у сфері прав людини. Негативні права поважати зобов’язують держави прямо чи опосередковано не перешкоджати окремим особам здійснювати їхні права, утримуватися від порушень і усувати наслідки. Зобов’язання держави захищати осіб від фактичного втручання або загрози втручання в права людини з боку третіх сторін, проявляючи належну обачність. Держави мають широку свободу розсуду у виборі засобів захисту. Зобов’язання виконувати вимагають активних дій держави для реалізації прав людини шляхом створення правових, інституційних, процедурних та матеріальних умов. Забезпечення економічних, соціальних і культурних прав МПЕСКП дозволяє державам-учасницям виконувати свої зобов’язання поступово.
Жодне право людини не є безкоштовним для держави. Однак проблеми з ресурсами не можуть слугувати приводом для бездіяльності. Державна політика у сфері прав людини має передбачати свободу правовласників у відстоюванні своїх прав. Відмінності національних систем прав людини стосуються правової та інституційної бази, суб’єктів політики прав людини та їх взаємодії. Відмінності стосуються також результату: заходів, вжитих для захисту та просування прав людини. Корупція несумісна з ідеєю рівності, яка лежить в основі прав людини. Проникаючи в державні органи, корупція перешкоджає державі виконувати зобов’язання щодо прав людини, а людям відстоювати свої права на рівних, особливо якщо корупція охопила судову систему. Фундаментальні принципи прав людини (відсутність дискримінації, участь, підзвітність, залученість) поєднані з явним визнанням людей – як власників прав і держав – як основних носіїв обов’язків, що є основними ознаками державної політики щодо прав людини. Важливим елементом політики прав людини є регулярні звіти уряду про стан забезпечення прав людини в Україні. Неурядові організації можуть і повинні критично доповнювати державні звіти у формі паралельних звітів. Незалежні від уряду суди відіграють важливу роль у покаранні та захисті порушених прав людини. Омбудсмени або інші незалежні особи національних інституцій з прав людини діють відповідно до Паризьких принципів та забезпечують дотримання прав людини.
Посилання
UN Economic and Social Council. The Nevi International Economic Order and the Promotion of Human Rights. E/CN.4/Sub.2/1984/22/Add.23 July1984.
Цололо В., Філіпський Д. Права людини як інструмент обмеження державної влади. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія Право. 2022. № 69. С. 84–88. URL: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.69.13.
Kälin, Walter, and Jörg Künzli. 2009. The Law of International Human Rights Protection. Oxford: Oxford University Press.
Tomaŝevski, Katharina. 2003. Education Denied. Costs and Remedies. London et al: Zed Books.
O’Brien, Claire Methven. 2023. The Relevance of Governance and Multi-Level Governance to the Study of Human Rights: Insights from Business and Human Rights. In Research Handbook on the Politics of Human Rights Law, ed. Bård A. Andreassen, 145–165. Cheltenham et al: Edward Elgar.
Zipoli, Demenico. 2023. The Role of National Human Rights Systems in the Implementation of International Human Rights Law. In Research Handbook on the Politics of Human Rights Law, ed. Bård A. Andreassen, 115–144. Cheltenham et al: Edward Elgar.
Bielefeldt, Heiner. 2022. Sources of Solidarity. A Short Introduction to the Foundations of Human Rights. Erlangen: FAU University Press.
UK Interagency Group on Human Rights-Based Approaches. 2007. The Impact of Rights-based Approaches to Development, Evaluation/Learning Process. London.
European Commission. 2021. Applying the Human Rights Based Approach to International Partnerships. An Updated Toolbox for Placing Rights-Holders at the Centre of EU’s Neighbourhood, Development and International Cooperation. Commission. Staff Working Document. SWD (2021) 179 final, 30 June 2021.
UNSDG. 2003. The Human Rights Based Approach to Development Cooperation. Towards a Common Understanding Among UN Agencies.
Gready, Paul, and Jonathan Ensor, eds. 2005. Reinventing Development? Translating Rights-Based Approaches from Theory to Practice. London: Zed Books.
UN Doc. A/HRC/38/25, 17 May 2018.
The Paris Principles are standards for the mandate and functioning of NHRIs adopted by the United Nations in 1993 (General Assembly Resolution 48/134).
New Pact on Migration and Asylum. URL: https://www.consilium.europa.eu/en/policies/eu-migration-asylum-reform-pact/#pact.
National Action Plans on Business and Human Rights. URL: https://globalnaps.org.
Bielefeldt, Heiner. 2022. Sources of Solidarity. A Short Introduction to the Foundations of Human Rights. Erlangen: FAU University Press.
Chang, Brian, and Murray Hunt. 2022. The Role of Parliaments in Implementing Decisions and Recommendations from Supranational Human Rights Bodies. In Research Handbook on Implementation of Human Rights in Practice, ed. Rachel Murray and Debra Long, 140–162. Cheltenham, UK/Nordhampton, MA, USA: Edward Elgar.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 І. О. Щербатюк

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.