Адміністративно-територіальний устрій держави: особливості конституційного регулювання

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний аналіз адміністративно-територіального устрою як складової частини конституційної доктрини держави. Автор розкриває сутність поняття адміністративно-територіального устрою, підкреслюючи його значення для формування унітарної структури України та забезпечення територіальної цілісності. Розглядаються проблемні аспекти сучасного стану територіального устрою, зокрема дисбаланс між рівнями адміністративного управління, нерівномірність розвитку регіонів, а також наслідки впровадження реформ місцевого самоврядування. Увага акцентується на суперечностях, що виникають у процесі одночасного здійснення централізаційних і децентралізаційних процесів, що потребують чітко врегульованих механізмів на законодавчому рівні.

Окремо висвітлено питання територіальної єдності як базового принципу функціонування унітарної держави. В статті проаналізовано норми Конституції України щодо гарантування недоторканності державних кордонів, неможливості виходу окремих територіальних одиниць зі складу держави та заборони створення суверенних утворень у межах її території. Автор звертає увагу на існуючі прогалини в законодавстві, що ускладнюють ефективну реалізацію зазначених положень. Особливе місце у дослідженні посідає міжнародно-правовий аспект захисту територіальної цілісності. Зазначається, що, попри наявність внутрішніх конституційних норм, сучасні міжнародні договори та акти здебільшого мають рекомендаційний характер і не забезпечують належного рівня юридичних, військових чи економічних гарантій для захисту суверенітету України. У зв’язку з цим наголошується на необхідності активізації міжнародно-правової співпраці, вдосконалення існуючих міжнародних механізмів, розробки нових договорів, що містили б чіткі гарантії територіальної цілісності держави.

У підсумку автор формулює низку практичних рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-територіального устрою України. Зокрема, пропонуються шляхи законодавчого врегулювання існуючих проблем, посилення механізмів внутрішнього контролю, а також інтеграція міжнародно-правових норм у національну систему з метою зміцнення позицій України на міжнародній арені та забезпечення стабільного розвитку її регіонів.