Конституція Катару: основні характеристики

Автор(и)

  • О. В. Зінченко доктор історичних наук, професор, професор кафедри прав людини та юридичної методології, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна https://orcid.org/0000-0001-6083-8727

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.89.1.26

Ключові слова:

конституція, Катар, мусульманське право, абсолютна монархія

Анотація

В статті з’ясовано особливості Конституції Катару, її основні характеристики, які розкривають принципи побудови системи влади в означеній державі, стан закріплення прав людини та інших нюансів.

Показано, що Конституція Катару 2003 р. не визначає форми правління країни, хоча одночасно з цим в ній Катар названий демократичною країною, мотивуючи таку декларацію визнанням принципу розподілу властей, народу – джерелом влади, наявністю законодавчого органу – парламенту, прав і свобод громадян, зокрема, права обирати і бути обраним, принципів справедливості, рівності та свободи. Підкреслено, що навіть побіжний погляд на зміст Конституції показує кричущу невідповідність дійсності викладених «аргументів». Зокрема, суперечливою і алогічною постає назва Консультативної ради, фактично призначеної еміром, парламентом і законодавчим органом, як і принцип розподілу властей за умови концентрації усіх повноважень в руках еміра й очевидної переваги виконавчої влади над так званою законодавчою. Цілком фальшивими є й твердження про народ як джерело влади, лише п’ять відсотків якого, до того ж лише чоловічої статі, можуть брати участь у голосуванні у відповідності до написаного еміром закону, а також проголошені права та свободи за відсутності правового механізму втілення їх в життя і офіційного перенесення інтересів населення в останній ряд завдань державної політики. Фактично Катар за формою правління є абсолютною монархією у вигляді емірату, тобто королівства або князівства, походження якої носить змішаний, спадково-призначуваний характер.

Спростовано висновок про перехід форми правління Катару від абсолютної монархії до дуалістичної в результаті референдуму 2003 року. Зроблено висновок про декларативність конституції Катару, яка виявилась необхідною, по-перше, для правового закріплення незалежного правління династії Хамади бен Халіфи бен Хамада бен Абдулли бен Джассима на непохитній підставі шаріату, а по-друге, для забезпечення видимої відповідності вимогам Ліги Арабських Держав та глобалізаційного процесу.

Посилання

Лук’янов Д. Релігійні правові системи в сучасному світі: монографія. Харків: Право, 2015. 353 с.

Правова карта сучасного світу: навч. посіб. / Петришин О.В., Лук’янов Д.В., Гетьман Є.А., Гиляка О.С., Зінченко О.В. Видання друге, змінене та доповнене. Харків: Право, 2023. 498 с.

Орлова Т.В. Сучасна політична історія країн світу. 2-е вид., доп. і переробл. К.; Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2017. 944 с.

Правові системи сучасності: навчальний посібник для магістрів права / Відп. ред. Ю.С. Шемчушенко. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2012. 492 с.

Гришко Л.М. Основні напрямки модернізації державного ладу в монархіях Арабського Сходу. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2010. Вип. 3. С. 29–38.

Рудик А.О. Формування інституту ту політичної відповідальності глави держави в аравійських монархіях. Науковий часопис УДУ імені Михайла Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методики викладання соціально-політичних дисциплін. 2020. 22(28), 81–88. URL: https://sj.udu.edu.ua/index.php/pnspd/article/view/870.

Вєннікова В.В., Колосов І.В. Напрямки реформування галузі трудового права у Катарі: порівняльно-правове дослідження. Проблеми законності. 2021. Вип. 155. С. 76–88.

Tahiiev Akif. The Shi’i Islamic Martyrdom Narratives of Imam al-Ḥusayn (by Muhammad-Reza Fakhr-Rohani). American Journal of Islam and Society, 40 (3-4). 2023. 184–190.

Коломієць Ю.М. Правовий статус монарха в державах Близького Сходу, Магрибу та Японії. Навчальний посібник. Харків, 2000. 96 с.

Сухонос В.В. Методологічні проблеми дослідження монархічної форми правління: термінологія і класифікація постіндустріальної епохи. Методологічні проблеми правової науки: матеріали міжнародної наук. конференції (13-14 грудня 2002 р., Харків, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Академія правових наук України). Харків: Право, 2003. С. 165–169.

Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. Монографія. К.: Юридична фірма «Салком», Юрінком Інтер, 2005. 560 с.

Constitution of Qatar 2003. Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/Qatar_2003.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-07-21

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право