Становлення юридичної деонтології: ключові етапи в еволюції правничої професії

Автор(и)

  • І. Є. Переш кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна
  • С. В. Щока кандидат юридичних наук, асистент кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.89.1.16

Ключові слова:

юридична деонтологія, виникнення юридичної деонтології, історія права, історія юридичної професії, юристи давнього Риму та Греції, юристи феодального періоду, буржуазна юриспруденція, професійна етика, морально-етичні якості юриста, правова культура, юридична освіта

Анотація

Юридична деонтологія є міждисциплінарною галуззю знань, що сформувалася на стику філософії, етики та правознавства. Вона відіграє ключову роль у професійному становленні юристів, оскільки формує не лише фахові навички, а й моральну свідомість. Осмислення етичної сторони юридичної діяльності дозволяє правнику діяти відповідально, дотримуючись не лише букви, а й духу закону. Завдяки юридичній деонтології майбутні правники здобувають знання та навички щодо належної поведінки юриста в професійних і морально складних ситуаціях, що є важливою умовою ефективного функціонування правової системи.

Історичний розвиток юридичної деонтології свідчить про її глибоке коріння у філософських та правових традиціях. Витоки етичних засад юридичної професії сягають епохи Античності, коли були сформульовані перші уявлення про справедливість, доброчесність, моральну відповідальність і правову свідомість. Згодом ці ідеї набули поширення в римському праві, де почали виокремлюватися професійні стандарти поведінки правників. У середньовіччі розвиток професійної етики юриста був тісно пов’язаний з релігійною традицією та інститутом церковного судочинства, а пізніше – з формуванням перших норм юридичної поведінки у світських правових системах.

У період Нового часу, особливо під впливом ідей Просвітництва, відбулося переосмислення ролі юриста як носія моральних цінностей і захисника прав людини. Поступово деонтологічні принципи стали формувати підґрунтя для появи перших професійних кодексів, що унормували поведінку юристів та підкреслили їхню етичну відповідальність перед суспільством. Згодом юридична деонтологія трансформувалася у структуровану систему знань, яка охоплює як теоретичні засади, так і прикладні аспекти правничої професії.

Юридична деонтологія ґрунтується на низці філософських і правових концепцій, які осмислюють морально-етичну доцільність правничої діяльності. З часом теоретичні положення трансформувалися у практичні стандарти, що регламентують взаємодію юриста із суспільством і державою, акцентуючи увагу на суспільній користі, доброчесності, конфіденційності, уникненні конфлікту інтересів та незалежності правника. Ці засади стали основою міжнародних етичних документів, що визначають професійну поведінку юристів у різних правових системах світу.

Формування юридичної деонтології в Україні відбувалося під впливом складних історичних, політичних та правових змін. У радянський період правова етика була підпорядкована ідеологічним установкам, а моральна поведінка правника трактувалася через призму служіння державі. Лише наприкінці ХХ століття юридична деонтологія почала визнаватися як окрема навчальна дисципліна, що дало поштовх до розвитку національної моделі професійної етики юриста. Зі здобуттям незалежності України було закладено основи для формування правової культури, орієнтованої на верховенство права, повагу до гідності особи та моральну відповідальність правника. Сьогодні юридична деонтологія є невід’ємною складовою правничої освіти та практики. Її значення постійно зростає в умовах демократизації, інтеграції в міжнародну правову спільноту, посилення етичних вимог до професійної діяльності. Вона формує моральні орієнтири, що дозволяють юристам діяти доброчесно, неупереджено та відповідально навіть у складних правових і соціальних умовах, сприяючи зміцненню довіри до правничої професії та верховенства права як базової цінності демократичного суспільства.

Посилання

Арістотель. Нікомахова етика / Переклав з давньогрецької Віктор Ставнюк. Київ: «Аквілон-Плюс», 2002. 480 с.

Aristotle. Eudemian Ethics. Transl. by J. Solomon. London: George Bell and Sons, 1915. URL: https://ia803206.us.archive.org/6/items/EudemianEthics/EudemianEthics.pdf (дата звернення: 12.06.2025).

Simpson P. L. P. The Great Ethics of Aristotle: translation with commentary. 2014. URL: https://www.researchgate.net/publication/331414225_The_Great_Ethics_of_Aristotle (дата звернення: 12.06.2025).

Платон. Держава / Переклад з давньогрецької Дзвінка Коваль. Львів: Апріорі. 2021. 464 с.

Valbuena E. Ethics, Law and Professional Deontology. Madrid: ESIC Editorial. 2021. 160 p.

Helmholz R. William of Drogheda (c 1200–1245). Ecclesiastical Law Journal. 2014. Vol. 16, No. 1. P. 66–71. URL: https://doi.org/10.1017/S0956618X13000835 (дата звернення: 12.06.2025).

Humphries M. Legal ethics – past and present: analysis. The Law Society Gazette. 2009. URL: https://www.lawgazette.co.uk/analysis/legal-ethics-past-and-present/53241.article (дата звернення: 12.06.2025).

Bar Council of India. History of the legal profession. URL: https://www.barcouncilofindia.org/info/history-of-the-legal-profession (дата звернення: 12.06.2025).

Bentham J. An Introduction to the Principles of Morals and Legislation. Library of Economics and Liberty. URL: https://www.econlib.org/library/Bentham/bnthPML.html (дата звернення: 14.06.2025).

Bentham, J. Deontology, or the Science of Morality. Edited by Bowring, J., Longman, London. 1834. URL: https://openlibrary.org/books/OL7046034M/Deontology_or_The_science_of_morality (дата звернення: 14.06.2025).

Тихолаз А. Г. Утилітаризм Джеремі Бентама та витоки англійського правового позитивізму. Наукові записки. Том 19, Спеціальний випуск: у двох частинах. Частина 1 / Національний університет «Києво-Могилянська академія». К.: КМ «Academia», 2001. С. 99–106.

Кодекс поведінки європейських адвокатів від 28 жовтня 1988 року. URL: https://unba.org.ua/assets/uploads/legislations/inshi-dokumenty/kodeks_povedinky_yevropeyskykh_advokativ(ukr).pdf (дата звернення: 14.06.2025).

Basic principles on the role of lawyers (adopted 07 September 1990 by the eighth United Nations Congress on the prevention of crime and the treatment of offenders, Havana, Cuba). URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/basic-principles-role-lawyers (дата звернення: 14.06.2025).

Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам від 1 серпня 1990 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_835#Text (дата звернення: 14.06.2025).

Європейський кодекс нотаріальної етики, прийнятий Конференцією нотаріусів Європейського Союзу 3-4 лютого 1995 року в Неаполі. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MU95646 (дата звернення: 14.06.2025).

Європейський кодекс поліцейської етики: Рекомендація (2001) 10, ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2001 р. та Пояснювальний меморандум. 58 с. URL: https://hrea.org/wp-content/uploads/2021/02/Recommendation-Rec200110_European-Code-of-Police-Ethics_Ukrainian.pdf (дата звернення: 16.06.2025).

Принципи Міжнародної асоціації юристів (IBA) щодо поведінки в соціальних мережах для юридичних професій, прийняті 24 травня 2014 року Міжнародною асоціацією юристів. URL: https://tomorrowslawyer.org/wp-content/uploads/2017/10/IBA-International-Principles-media_ukr.pdf (дата звернення: 16.06.2025).

Конвенція про захист професії адвоката, ухвалена Радою Європи 12 березня 2025 року (переклад українською мовою). URL: https://unba.org.ua/news/10046-konvenciya-radi-evropi-pro-zahist-profesii-advokata-tekst-ukrains-koyu.html (дата звернення: 16.06.2025).

Макарчук В.В. Історичний розвиток юридичної деонтології в СРСР. Порівняльно-аналітичне право. 2020. № 1. С. 42–44. URL: https://pap-journal.in.ua/wp-content/uploads/2020/08/1-1.pdf (дата звернення: 16.06.2025).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-07-21

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень