Історія політичних партій незалежної України та чому нашій державі потрібна двопартійна система

Анотація

У статі здійснено комплексний аналіз історії створення, становлення та трансформації політичних партій незалежної України від початку 1990-х років до сучасності. Виокремлено чотири ключові періоди розвитку партійної системи, у межах яких простежено основні етапи еволюції політичних сил, їх ідеологічні засади, програмні цілі та реальний вплив на формування політичного процесу. Встановлено, що, незважаючи на порівняно короткий період розвитку української багатопартійної системи, громадяни демонстрували високу політичну активність, що підтверджується як кількістю зареєстрованих партій, так і масовим політичними рухами, такими як Революція на граніті, Помаранчева Революція та Революція Гідності. Водночас багатопартійна система України характеризувалась фрагментацією парламенту, коротким життєвим циклом партій, ідеологічною непослідовністю та орієнтацією на електоральний цикл. Особливу увагу приділено негативним наслідкам домінування тимчасових політичних проектів, що часто створювалися під конкретні вибори, а також впливу олігархічного капіталу на діяльність партій. У статті обґрунтовано доцільність переходу України до моделі двопартійної системи як інструменту забезпечення стабільності, посилення політичної відповідальності та підвищення інституційної спроможності партій. Здійснено порівняльний аналіз міжнародного досвіду функціонування двопартійних систем, зокрема, США та Великої Британії, а також застосовано «Закон Дюверже», що підтверджує ефективність двопартійної моделі в умовах мажоритарних або змішаних виборчих систем. Розглянуто гіпотетичний сценарій функціонування стабільної проєвропейської партії в Україні, яка б ініціювала системні реформи, забезпечувала стратегічне планування та підтримувала постійний діалог із суспільством. Автор робить висновок, що формування двопартійної системи в Україні має відбуватися еволюційним шляхом, що включає поступове зміцнення основних основних партій, стабілізацією електоральних симпатій та підвищенням довіри громадян до демократичних інститутів.