Відносини інтелектуальної власності та їх аксіолого-правовий вимір

Анотація

У науковій роботі автором відзначено актуальність наукового дослідження відносин інтелектуальної власності як передумови їх правового регулювання, з одного боку, та індикатору якості правового регулювання – з іншого. Відзначено, що суспільні відносини є єдиним та універсальним механізмом, а також сферою для того, щоб розкрити та реалізувати соціально корисний потенціал будь-якого явища чи процесу. Тому відносини інтелектуальної власності є важливим чинником того, щоб встановити та реалізувати соціальну корисність інтелектуальної власності, стимулювати в подальшому суб’єктів до творчої діяльності з метою генерування нових об’єктів інтелектуальної власності, охорони чи захисту прав суб’єктів відносин інтелектуальної власності. Дослідження відносин інтелектуальної власності було проведено крізь призму інтелектуальної власності як цінності, що стало важливим аспектом застосування аксіолого-правового підходу, який дозволив розкрити інтелектуальну власність з точки зору реального втілення її корисності в життєдіяльність соціуму, відображення реального стану витребуваності суспільством інтелектуальної власності та її правового забезпечення.

На підставі аналізу доктринальних підходів до характеристики відносин інтелектуальної власності, підсумовано, що відносини інтелектуальної власності відіграють важливу роль в сфері інтелектуальної власності, забезпечуючи по суті її реальність та корисність. Беручи за основу надану нами характеристику суспільних відносин з точки зору аксіолого-правового підходу до їх сприйняття та вивчення, було деталізовано характеристику відносин інтелектуальної власності, які включають в себе загальні особливості суспільних відносин, а також систему власних, індивідуалізованих ознак: 1) походять від природних здібностей людського організму до інтелектуальної творчої діяльності; забезпечуючи виникнення, зміну та скасування зв’язків (економічних, соціальних, особистісних, творчих, правових тощо) між суб’єктами соціуму щодо процесу та результату такої діяльності; 2) націлені на охорони та захист як процесу інтелектуальної, творчої діяльності, так і результатів творчої діяльності; 3) надають авторам впевненість, що їхню працю не буде викрадено чи привласнено, і стимулюють подальшу інтелектуальну, творчу діяльність, посилюють її інноваційність та креативність; 4) виступають індикатором стабільності та непорушності прав та інтересів суб’єктів, оскільки порушення відносин інтелектуальної власності безпосередньо пов’язано із порушенням або загрозою порушення прав та інтересів суб’єктів таких відносин тощо.