Ректори-юристи «Франціско-Йозефіни» (1875–1918 рр.): внесок у становлення правничої школи на Буковині

Анотація

У статті досліджено роль ректорів-юристів Чернівецького університету імені Франца Йозефа у становленні правничої школи на Буковині впродовж 1875–1918 рр. Проаналізовано їхній внесок у розвиток юридичної науки, організацію освітнього процесу й утвердження університету як важливого інтелектуального та культурного центру Австро-Угорської імперії. Особлива увага приділена науковим здобуткам та суспільно-політичній активності провідних постатей: Є. Ерліха – основоположника соціології права, Ф. Кляйнвехтера – фундатора економічної науки на Буковині, Ф. Гауке – фахівця з державного права. У роботі висвітлено багатогранну діяльність ректорів не лише як адміністраторів, а й як вчених, викладачів і громадських діячів. Значна частина з них вела активне політичне життя, обіймаючи депутатські мандати у місцевих та загальнодержавних органах влади (К. Томащук, Ф. Шуллер фон Ліблой, Ю. Ріттер Рошман фон Горбург, А. Скедль). Їхня активність у публічному житті знаходила відгук у громадськості: за видатні заслуги перед містом Чернівці та університетом ректори К. Томащук, А. Скедль та Ф. Кляйнвехтер були визнані почесними громадянами міста. Окрім того, останній отримав звання почесного професора університету з правом викладання німецькою мовою.

Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення ролі академічного керівництва у формуванні якісної правничої освіти в багатокультурному та поліетнічному середовищі Буковини. На основі аналізу біографічних джерел, архівних документів та історико-правових матеріалів автори висвітлюють університет як осередок європейської правничої традиції, що розвивався завдяки керівникам, котрі поєднували наукову, освітню, управлінську та суспільну місії. Методологічною основою дослідження стало поєднання біографічного, інституційного та історико-правового підходів. На основі проведеного аналізу зроблено висновок про унікальну роль ректорів-юристів як містків між академічною традицією Центральної Європи та місцевим соціокультурним середовищем, що дало змогу закласти підґрунтя для подальшого розвитку правничої освіти в регіоні.