Публічні консультації як етап правотворчої діяльності в Україні: ефективність правових механізмів та міжнародні стандарти

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правових механізмів проведення публічних консультацій під час здійснення правотворчої діяльності, виявлення їх недоліків. Зазначається, що низький рівень залучення суспільства до державних справ відображається на сприйнятті законодавства, адже закони та підзаконні акти, що приймаються без участі та належного інформування громадськості, часто не відповідають його потребам, що порушує баланс інтересів держави та суспільства. Здійснено аналіз міжнародних універсальних та регіональних стандартів, а також міжнародного досвіду, які вказують на важливість не лише дотримання методології здійснення публічних консультацій, але і ефективного використання їх результатів у правотворчості. Міжнародні стандарти у сфері здійснення публічних консультацій та позитивна зарубіжна практика свідчать про необхідність залучення суспільства до всіх процедур обговорення та узгодження самих правових проблем, які потребують нового правового регулювання в контексті здійснення правової реформи. Важливість публічних консультацій для розроблення ефективного законодавства полягає у активному пошуку кращого правового регулювання, яке буде забезпечувати баланс інтересів держави та суспільства. При цьому участь суспільства має бути не формальною, а реальною. Як бачимо, Закон № 3841-IX не передбачає механізмів залучення суспільства до публічних консультацій, а відсутність обов’язку їх проведення народними депутатами та комітетами ВРУ під час законотворення не стимулюватиме враховувати думку активних членів суспільства на різних етапах правотворчості, як того вимагають міжнародні стандарти. В контексті застосування міжнародних стандартів, вбачаємо доцільність створення окремого Комітету ВРУ для оцінки результатів проведених публічних консультацій, формування активної взаємодії законодавців із громадськістю. Такий Комітет мав би забезпечувати контроль врахування результатів публічних консультацій у майбутніх текстах законопроєктів.