Зв’язок держави і права у контексті реформи соціальної безпеки державної служби України

Автор(и)

  • В. Г. Костенко кандидат юридичних наук, суддя Ковпаківського районного суду міста Суми, Україна https://orcid.org/0009-0004-2635-1316

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.88.4.38

Ключові слова:

право, правова держава, правовий механізм, реформа, соціальна безпека, соціальне право, соціальний захист

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню сутності зв’язку права і держави в контексті реформи соціальної безпеки державної служби в Україні. Встановлюється, що право і сучасна держава характеризується особливим зв’язком, вираженим в формальному та матеріальному аспектах, адже право обумовлює створення та розвиток правової держави, а держава формує умови для дії права, його охорони і захисту від порушень. У зв’язку із цим, в Україні реформа соціальної безпеки державної служби (в цілому та в контексті глобалізації зокрема) повинна ґрунтуватись на відповідній нормативно-правовій основі та в результаті дії правового механізму здійснення такої реформи. При цьому повноцінна дія правового механізму здійснення реформи соціальної безпеки державної служби України в умовах глобалізації неможлива без дотримання формального і матеріального зв’язку між правом і державою, адже: цей механізм є правовим, а Україна – правовою державою; цей механізм ґрунтується на комплексі правових принципів. Обґрунтовується, що нормативно-правова основа здійснення реформи соціальної безпеки державної служби в умовах глобалізації – це складовий елемент правового механізму здійснення відповідної реформи, який складають норми чинного законодавства України, які стосуються мети, завдань, форми та змісту здійснення цієї реформи. Структурно ця нормативно-правова основа об’єктивується у чотирьох рівнях нормативно-правових актів. Перший – Конституція України, як фундамент здійснення цієї реформи. Другий – міжнародно-правовий рівень актів, що містять норми, у відповідності до яких здійснюється реформа соціальної безпеки державної служби в умовах глобалізації. Третій та четвертий – законодавчий та підзаконні рівні актів, які містять норми, згідно яких здійснюється реформа соціальної безпеки державної служби в умовах глобалізації.

Посилання

Горбунова Л.М. Правова культура як умова ефективного розвитку законодавства. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2010. № 9. С. 9–17.

Джураєва О.О. Функції сучасної держави: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2006. 15 с.

Лещинський В.П. Системний підхід як основа дослідження історичного розвитку законності дозвільної діяльності. Право і суспільство. 2020. № 1, Ч. 2. С. 48–50. DOI: 10.32842/2078-3736/2020.1-2.8.

Малюга Л.Ю. Обставини, які посилюють соціальні ризики внутрішньо переміщених осіб і воєнних біженців в умовах воєнного стану. Соціальне право. 2023. № 2. С. 25–32. DOI: 10.32751/2617-5967-2023-02-04.

Обушенко Н.М. Загальна характеристика принципів систематизації трудового законодавства. Український правовий вимір: пошук відповідей на глобальні міжнародні виклики: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. Дніпро: УМСФ, 2021. С. 124–128.

Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник; 2-ге вид. Київ: Алерта, 2010. 520 с.

Тертишник В.М. Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності. Вісник національної академії наук України. 2007. № 2. С. 23–29.

Федіна Н.В. Концепція соціальної справедливості в теорії держави і права. Правові новели. 2018. № 4. С. 66–72.

Gerloch A. Teorie práva; 4. upr. vyd. Plzeň: Aleš Čeněk, 2007. 343 s.

іHladky V.V. The Impact of Welfare State Policies on Social Security. Creative Space. Vol. 11. P. 62-64. DOI: 10.5281/zenodo.7495112.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-05-31