Роль штучного інтелекту в адміністративному судочинстві України: виклики цифрової держави

Анотація

Стаття присвячена розгляду проблем ролі штучного інтелекту в адміністративному судочинстві крізь призму впливу інформаційних технологій на судову систему. Наголошено, що використання цифрових технологій у правосудді має значні переваги в порівнянні з потенційними можливостями однієї особи або навіть кількох осіб, зокрема, це: створення бази зберігання необмеженої кількості джерел (нормативно-правових актів, судових рішень, коментарі чинного законодавства тощо); систематизація джерел з можливістю автоматичного позбавлення від нормативно-правових актів, що втратили чинність; швидкий доступ до бази даних та систематизованих джерел, а також пошук необхідних документів; прискорення процесу аналізу та тлумачення правових норм; можливість ведення електронного документообігу, відстеження перебігу судового розгляду, автоматизованих розрахунків відшкодування заподіяної шкоди; можливість спрогнозувати рішення та перевірити проєкт рішення, що виноситься електронною програмою на основі дослідження та оцінки нею доказів, на його відповідність чинному законодавству України тощо. Зазначено, що інформаційні технології сприяють дебюрократизації здійснення правосуддя, роблять правосуддя економічним, доступним та оперативним. Інформаційні системи здатні зіставляти великі масиви даних, фактичних обставин справи, забезпечуючи високу точність відповідності остаточного рішення у справі чинному законодавству. З цього приводу варто навести думку зарубіжних дослідників, які виокремлюють кілька моделей штучного інтелекту: прогнозуючий (дозволяє визначити ймовірність настання певної події), наказовий (дозволяє визначити найбільш підходящі дії для досягнення наміченої цілі, тобто оптимізує прийняття рішень) і генеруючий (працює з базами даних, які мають більш складний алгоритм дій, що дозволяє генерувати мову людини та вступати з діалог з людиною). Зроблено висновок, що впровадження цифрових технологій в адміністративне судочинство пов’язано з низкою ризиків. Розширення сфери застосування штучного інтелекту під час здійснення правосуддя насамперед має бути як допоміжна можливість для суддів, але не повна їх заміна. Інформаційні технології здатні виявити на основі аналізу величезного обсягу винесених судових рішень проблеми формування однакового застосування правових норм. Проте, штучний інтелект не може відповідати за неправильно прийняте ним рішення, яке буде підлягати оскарженню. Відповідальність за винесене рішення має покладатися виключно на суддю.