Суспільна участь у формуванні державної політики в освіті: роль громадських організацій та освітніх ініціатив

Анотація

У науковій статті аналізується роль громадськості у формуванні державної політики в освіті в Україні та зарубіжних країнах, а також механізми її участі в управлінні освітніми процесами. Особлива увага приділена нормативно-правовим засадам участі громадян у цій сфері, зокрема після прийняття Постанови Кабінету Міністрів № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» та Закону «Про освіту» № 2145-VIII, який закріплює публічність і підзвітність органів управління освітою. Описуються різні форми участі громадськості, зокрема через консультативно-дорадчі органи, публічні обговорення, громадські слухання, а також через участь громадських організацій, професійних об’єднань, батьківських рухів та студентських союзів у формуванні політики.

Зокрема, зазначено, що громадські ради при Міністерстві освіти і науки України та на місцевому рівні забезпечують відображення інтересів громадськості, здійснюють контроль за діяльністю влади і надають рекомендації щодо нормативних актів. Окремо розглядаються приклади ефективного діалогу між державою і громадянським суспільством, як це було при розробці Концепції «Нова українська школа», де враховано численні пропозиції практиків.

Також акцентується на важливості залучення громадськості в управлінські процеси на локальному рівні через органи самоврядування в освітніх закладах, що дає можливість ухвалювати рішення, що стосуються навчальних планів, внутрішнього розпорядку та розвитку закладів.

Досліджено зарубіжний досвід організації та функціонування суспільної участі в реалізації освітньої політики крізь призму досвіду таких країн, як: Фінляндія, Сінгапур, Швеція, Канада, Німеччина.

Висвітлено роль неприбуткових організацій і освітніх ініціатив у забезпеченні стратегічного розвитку освіти в Україні, їхній вплив на політику через лобіювання змін, суспільний тиск і контроль. Стаття містить рекомендації щодо форм суспільної участі в освітній політиці, таких як нормативно-правова, дискусійно-аналітична та інтегративна участь, що сприяють демократичному, прозорому та ефективному управлінню освітньою системою.

Дослідження підкреслює, що за активної участі громадськості освітня політика стає більш обґрунтованою і легітимною, враховуючи потреби громадян. Європейські стандарти належного врядування підсилюють значущість участі стейкхолдерів у процесі реформування освіти.