Конституційно-правові аспекти реалізації права на вищу освіту в умовах надзвичайних правових режимів: порівняльно-правове дослідження

Анотація

У статті проведено ґрунтовне порівняльно-правове дослідження конституційно-правових механізмів забезпечення права на вищу освіту в умовах дії надзвичайних правових режимів. Розкрито комплекс системних викликів, з якими стикається сфера вищої освіти у періоди воєнного та надзвичайного станів, включаючи суттєві обмеження фізичного доступу до освітніх установ, звуження простору академічної свободи, порушення цілісності освітнього процесу та трансформацію традиційних форм забезпечення освітніх прав. Аргументовано, що право на освіту, хоча й не віднесене до переліку абсолютних (невідчужуваних) прав, має розглядатися як конституційна цінність особливого порядку захисту, оскільки саме воно виконує ключову функцію стабілізації суспільного життя в умовах кризових трансформацій, сприяючи збереженню соціального капіталу, інституційної безперервності та демократичного розвитку.

У статті здійснено порівняльний аналіз правових і інституційних підходів до забезпечення безперервності освітнього процесу в умовах збройних конфліктів на прикладі Ізраїлю, Боснії і Герцеговини, Грузії та Колумбії. Резюмовано, найбільш ефективними є моделі, які поєднують нормативну гнучкість, інфраструктурну захищеність закладів освіти, використання дистанційних форм навчання та залучення міжнародно-правових механізмів захисту освітніх прав. На основі зарубіжного досвіду сформульовано пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства України, зокрема через розширення повноважень органів освіти в умовах надзвичайних ситуацій, створення нормативної бази для оперативного управління освітнім процесом у кризових умовах, а також впровадження цілісної державної політики з післявоєнного відновлення системи вищої освіти.

Підкреслено стратегічну доцільність формування національної моделі стійкої вищої освіти як системного інструменту, здатного забезпечити функціонування освітнього процесу в умовах глибоких суспільних потрясінь, надзвичайних правових режимів та тривалих безпекових загроз. Ідеться про необхідність комплексної інституційної та нормативної підготовки системи вищої освіти до реагування на кризові обставини, що включає не лише технічну адаптацію форм і змісту навчання, а й гарантування невід’ємних освітніх прав громадян як прояву конституційного гуманізму. Забезпечення безперервного доступу до вищої освіти в умовах війни постає не лише як обов’язок держави у сфері прав людини, а як фундаментальний компонент національної безпеки, соціальної згуртованості та довгострокової стратегії відновлення державності в післявоєнний період.