Щодо питання ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду

Анотація

У статті розглядаються фундаментальні питання, пов’язані з правовими, політичними та геополітичними аспектами ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) в контексті збройної агресії росії.

Проаналізовано причини затримки процесу ратифікації, включаючи правові застереження Конституційного Суду України, політичні обставини та міжнародний контекст. Досліджено наслідки ратифікації для правової системи України, зокрема зміни в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві, а також особливості співпраці з МКС.

Розглянуто роль Римського статуту у забезпеченні правосуддя щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину агресії, скоєних під час війни росії проти України. Акцентовано увагу на принципі комплементарності, що визначає пріоритет національної юрисдикції над міжнародною. Зазначено, що завдяки цьому принципу Україна має можливість першочергово здійснювати розслідування злочинів, що дозволяє уникнути надмірного втручання міжнародних судових інституцій у внутрішні справи країни.

У статті також підкреслюється, що ратифікація Римського статуту несе потенційні ризики, зокрема можливість переслідування українських військовослужбовців у разі виникнення сумнівів щодо дотримання ними норм міжнародного гуманітарного права. Проаналізовано політичні виклики, пов’язані з ратифікацією, включаючи ймовірні спроби держав-агресорів використати механізми МКС для політичного тиску на Україну. Висвітлено міжнародні зобов’язання України перед Європейським Союзом у світлі євроінтеграції, зокрема відповідність нормам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Водночас, оцінюються переваги, які отримала Україна після приєднання до Римського статуту, включаючи розширення міжнародного співробітництва, посилення ролі України в глобальному правозастосуванні та зміцнення позицій у сфері міжнародного правосуддя. Проте наголошується на необхідності подальшого вдосконалення національного законодавства з метою ефективного виконання положень Римського статуту.

Зроблено висновок про те, що ратифікація Україною Римського статуту є важливим кроком у зміцненні міжнародного правопорядку та боротьбі з безкарністю за найтяжчі злочини, однак вимагає ретельного підходу до адаптації національного законодавства та механізмів правозастосування.